Тетяна Куліковська є членом краєзнавчої групи «Моя Одеса», яка була заснована ще відомим одеським краєзнавцем Валерієм Нетребським й очолювана після його смерті Іриною Бойко. Куліковська також є срібним волонтером ресурсного центру «Прима-центр 60+», екскурсоводом з великим стажем роботи. Вона активно виступає з бесідами й докладами в молодіжному й підлітковому середовищі, а також серед ветеранів й пенсіонерів.

Цього разу екскурсовод присвятила бесіду пам’яті вісімдесятиріччю загибелі вантажопасажирського пароплава «Ленін», який було побудовано на верфах Німеччини. Можливо, треба берегти серце і нерви в поважному віці, але активна життєва позиція, енциклопедична пам’ять не дозволяють екскурсоводу й громадському діячу залишатися осторонь, тим більш, що вона знала добре тих людей, які були живими свідками драматичних подій.

«27 липня виповнюється 80 років загибелі вантажопасажирського пароплава «Ленін», побудованого на верфах Німеччини. Велетень довжиною майже в 100 м и шириною більше 12 метрів. 

24 липня 1941 року почав приймати різні вантажі: евакуйовані шпиталі, жінок і дітей, військовослужбовців маршевих рот. Екіпажу треба було розмістити майже 5200 людей.

Пароплав «Ленін» 21 липня 1941 року надавав допомогу  пароплаву «Десна», який підірвався на мінах.

Пасажирам роздали пробкові рятувальні пояси. Через три доби відібрали й сховали під замок, який потім не змогли збити.

В ніч з 24 на 25 липня капітан пароплаву «Ленін» Борисенко І.С. отримав наказ « … почати рух в районі Маріуполя, маючі в складі каравану: пароплав «Грузія», пароплав «Ворошилов» зі справним тільки правим двигуном, судна «Бузина» й двох шаланд.

Отримали наказ: зняти пасажирів пароплава «Грузія» в Ялті й взяти пароплав «Ворошилов» на буксир. В Акмечет на борту пароплава «Ленін» прибув воєнний лоцман лейтенант Свистун І.І.  Він встановив й доложив командуванню Чорноморського флоту, що вся навігаційна техніка: магнітний компас, забортний лаг, електролаг – не пройшли повірку, ехолот був відсутнім.

У зв’язку з відключенням маяків, караван пересувався дуже повільно. Лоцман І.І. Свистун наполягав, щоб караван рушив в світлий час доби. Але було дано наказ: «рушити по призначенню».

Два швидкопересувних пароплава «Ленін» і «Грузія» зі швидкістю 16 вузлів через поламку  машин на пароплаві «Ворошилів» стали на якір для проведення ремонту. Пароплав «Ленін» отримав наказ: «прийняти в кільватер». Пізніше був підключений пароплав «Грузія».

Караван підійшов до мису Сарич.

В 23.30 в носовій частині головного транспорту пролунав вибух. Пароплав «Ленін» врізався в міну загородження оборони.

Це був п’ятий корабель Чорноморського флоту, який підірвався на своїх же мінах.

Тільки за липень 1941 року:

• 14 липня – пароплав «Радянська Буковина»;
• 21 липня – пароплав «Десна»;
• 23 липня – пароплав «Новоросійськ»;
• 23 липня – пароплав «Аджарія»;
• 27 липня – пароплав «Ленін», –

понесено людські трати й нанесено матеріальна шкода.

В 2004 році, через 63 роки після його загибелі, пароплав «Ленін» був знайдено. Він стоїть на рівному килі на глибині 94 м.

Великої сили вибух розірвав борт трюму №2 й розметав все всередині. 272 людини, яких врятовано особистим складом «Ворошилов» й бойовим кораблем супроводження каравану МО-4 були направлені на реабілітацію в санаторій «Більшовик» м. Ялти.

За кількістю жертв пароплав «Ленін» переважив в багато разів «Титанік», який лежить на глибині 4000 м. Він уніс на дно півтори тисячі життів.

Пароплав «Ленін» затонув швидко. Встигли спустити одну шлюпку, в яку сіли капітан Борисенко І.С., троє його помічників, лоцман Свистун І.І. й сім’я капітана.

І.С. Борисенко було заарештовано та засуджено. Відправлено на фронт, де 9 листопада 1941 року загинув.

Воєнний лоцман пароплаву «Ленін» Свистун І.І. був заарештований. Приговорений до розстрілу. Через 51 рік його справа була переглянута. Реабілітований в 1992 році посмертно.

В ЗМІ новини про загибель пароплаву «Ленін» була приховано. Тільки через 50 років було знято гриф «Секретно». Стало відомо про час й причини загибелі першокласного пароплава «Ленін». Він вніс значний вклад в справу доставки воєнних поповнень й вантажів в м. Одесу, а також вивезення з нього ранених, цивільного населення.

За 73 дня героїчної оборони судами ЧМП було вивезено 143 тис. цивільного населення й більше 130 тис. тон різноманітних вантажів.

До початку серпня 1941 року було повністю демонтовано й вивезено з Одеси обладнання більшості заводів й фабрик.

Протягом майже 50 років радянська влада приховувала сам факт загибелі судів в липні 1941 року, які підірвалися на своїх мінах:

• 14 липня – пароплав «Радянська Буковина»;
• 21 липня – пароплав «Десна»;
• 23 липня – пароплав «Новоросійськ»;
• 23 липня  – пароплав «Аджарія»;
• 27 липня – пароплав «Ленін».

27 липня 2008 року на Морвокзалі, біля Свято-Миколаївського храму, пройшов День пам’яті тих, хто загинув на пароплаві «Ленін». Захід організовано громадською організацією «Спілка соціального захисту дітей окупації німецько-фашистськими загарбниками м. Одеси й Одеської області».

Служителі храму провели панахиду. Учасники поминального заходу вийшли в море на катері «Йокогама», де й поклали вінки і квіти на воду в пам’ять про загиблих. Прозвучав салют зі зброї. Завершив захід поминальний обід.

На стіні Свято-Миколаївського храму була відкрита меморіальна дошка в пам’ять про моряків, воєнних, мирних жителів, загиблих під час війни в водах Чорного моря.

Полковник Кравченко С.С. написав три книги «Без вісти загиблим, повертаючи імена». Його батько, рядовий Кравченко С.С., загинув на пароплаві «Ленін». (Спонсор книг – одеситка Киселева Ірина Анатоліївна).

Сьогодні громадська організація «Егіда», яка стала наступницею громадської організації «Спілка соціального захисту дітей окупації німецько-фашистськими загарбниками м. Одеси і Одеської області»,  віддає данину пам’яті морякам і пасажирам: пароплаву «Ташкент» (01.01.1942 р.), «Туапсе» (08.04.1942 р.), «Зирянін» (07.01.1942 р.), «Вірменія» (07.11.1941 р.), «Адмірал Нахімов» (30.08.1986 р.) й іншим , які унесли з собою на морське дно тисячі людських життів. 

Біль втрати рідних, близьких людей безмірні.

Вони завжди в пам’ятні дні у пам’ятника «Невідомому матросу». Тут звучать такі пережиті їхнім серцем слова Роберта Рождественського: «Люди, доки сердя б’ються. Пам’ятайте. Якою ціною виборено щастя Пам’ятайте!»

Екскурсовод Тетяна Куліковська, 15.07. 2021 року.