10 листопада в бібліотеці – філії №1 (Е.Багрицького) філолог Вікторія Пономаренко розповіла про особливість Трипільської культури. Чудовим зачином почалася лекція, впродовж якої лекторка неодноразово виражала свій захват трипільською культурою і її носіями:

Жив-був собі народ і звався він трипільцями…

Трипільці, особливий народ, серед якого кожний вмів робити все…

Трипільці кмітливі, винахідливі, дуже креативні…

Найактуальнішим питанням залишилося: чому і як зникли трипільці. Напевно, воно й є мотивуючим й дуже актуальним для кожного українця сьогодні.

Трипільська цивілізація на території України – унікальне явище у світовому значенні. Тисячі років тому на нашій планеті виникли перші великі поселення, археологічні знахідки підтверджують це доказами знайденими на території Черкаської області в районі Умані. В Україні винайшли понад тисячу памʼятників Трипільської культури. Майже вздовж всього узбережжя нинішнього Хаджибейського лиману розташовані древні кургани. А Усатівську культуру (с. Усатове, Одещина) вважають останнім періодом Трипільської цивілізації.

Загальні  характеристики трипільської культури:

• мотичне землеробство з використанням відповідного приладдя;
• протоміста – гіганти з заможною соціальною рівністю;
• мистецтво з культовими статуетками та орнаментальним розписом.

Першовідкривачем Трипільської культури є Вікентій Хвойка. Трипільську культуру як автохтонну, тобто місцеву або корінну, яка виникла на місті теперішнього проживання, підтримало багато інших учених й дослідників. Трипільська культура є однією з основних давніх землеробських культур кам’яно-мідної доби (енеоліту).

У трипільській і українській культурах багато разючих збігів: одинаків тип жител, однакові ознаки в мистецтві (парність, триєдність, чотиричасність), орнаментальні мотиви (Дерево Життя, Берегиня, спіраль, безконечник). Мешканці України вирощували ті ж самі зернові культури, розводили ту ж саму худобу, так само обмазували хати глиною і розписували їх різнокольоровими фарбами.

Величезна подяка Вікторії Василівні за змістовну лекцію з мотивуючими посиланнями, а також за практичну частину, коли кожний спробував себе уявити майстром з Трипілля, не тільки відтворюючи різноманітний посуд: глечики, горщики, амфори, а ще й прикрашаючи їх орнаментом.