Історична доля Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського – однієї з найбільших і найстаріших книгозбірень Одеси – складалася дуже непросто. За цей час багато разів змінювалася її назва, коло виконуваних нею функцій. Але завжди, за всіх політичних режимів і урядів, Бібліотека зберігала свої найкращі риси і традиції – донесення до найширших верств населення здобутків вітчизняної і світової культури, втілених у книзі, демократичність і загальнодоступність, націленість на невпинний розвиток і утвердження своєї суспільної значущості як храму знань, накопичених людством.

 

Точкою відліку історії Бібліотеки є 1875 рік, коли при Одеському товаристві взаємної допомоги прикажчиків-євреїв, на той час самому великому в Російській імперії, була створена бібліотека.

Бібліотека Грушевського

1 (13) червня 1875 року відбулося відкриття громадської бібліотеки. У перший рік існування її фонд складав 1138 томів, кількість читачів нараховувала 127 осіб.

У подальшому розвиток книгозбірні відбувався за рахунок особистих прибутків. Всі починання її засновника Самсона Львовича Бернфельда підтримуються адміністрацією товариства – бібліотека поповнюється кращими виданнями.

У 1885р. у бібліотеці було відкрито відділення книг давньоєврейською мовою “HEBRAICA”. Таке починання знайшло схвалення серед місцевого єврейського

населення, тому пожертвування книгами надходили у великій кількості. Наприкінці 1888 року фонд відділу вже нараховував 2000 томів, серед яких були дуже цінні видання.

Відділ був єдиним і кращим сховищем давньоєврейської літератури в Росії після імператорської Публічної бібліотеки у Санкт-Петербурзі.

В цьому ж році при бібліотеці відкривається відділ “JUDAICA”. Бібліотека була просвітницьким закладом і не переслідувала комерційної мети, вона поповнювала свої відділи всіма книгами та періодичними виданнями, які виходили з друку. Бібліотека стала одним з провідних культурних осередків міста Одеси майже на півстоліття.

В 1920 році Бібліотека була націоналізована. Спершу вона називалася Центральна Комунальна бібліотека, потім – Центральна губернська, потім – Центральна округова бібліотека ім. Жовтневої революції. Бібліотека зростала дуже швидко, за невеликий період реорганізації та об’єднання з іншими бібліотеками її фонд налічував 75 тис. книг.

У 20-х роках Бібліотека стала однією з ланок ідеологічної роботи. Крім звичайної бібліотечної роботи серед населення міста, вона була центром бібліотечної діяльності округу.

На той час роль Бібліотеки була величезною. Будівництво нової держави пов’язується з широкою організацією освіти народу. Доступ робітників та селян у середні та вищі навчальні заклади, відкриття робітничих факультетів, ліквідація неписьменності призвели до корінних змін у складі читачів. З таких причин її діяльність набула нового змісту: Бібліотека несла функції бібліотечного відділу політпросвіту ЦОБ (Центральна округова бібліотека), вела облік всієї бібліотечної роботи в місті й на селі. Організація пересувної роботи в окрузі – це її заслуга. Було створено декілька сот пересувок в селах. Усі волосні (районні) бібліотеки округу забезпечувалися книгами ЦОБ. В місті Бібліотека організувала пересувний фонд, який обслуговував не тільки волосні бібліотеки, а й міські фабрики і заводи. Її зв’язок з сільською периферією зростав надзвичайно швидко. “Всякий селянин, люблячий книгу, добре знав цю бібліотеку. Ось чому в ній постійно була публіка, цілком незвична для міського читача бібліотеки”, – читаємо в публікаціях того часу.

Постійно розширяючи бібліотечну справу в місті і окрузі, Бібліотека не лише підкоряється загальному ритму того часу, а й з власної ініціативи бере на себе все нові й нові обов’язки. Вона стає школою професійної майстерності для бібліотекарів – організовує Одеське бібліотечне об’єднання і створює Кабінет бібліотекаря, здобувши таким чином авторитет методичного центру.

В 1927 році книжковий фонд Бібліотеки складали 150.793 кн., читачів було – 17.765. В середньому за добу бібліотеку відвідувало 1.014 читачів; пересувний фонд був представлений 90 обмінними пунктами. Був створений відділ для юнацтва Відділ села займався забезпеченням сільських бібліотек книгою, підготовкою бібліотекарів. В Бібліотеці працювало 48 фахівців, велика кількість яких – з вищою освітою в різних галузях знань. Все це було причиною великого успіху Бібліотеки як в місті, так і в селах. Всі ці роки директором був Коган Л.Р. (зав. бібліотекою Товариства прикажчиків-євреїв).

Протягом наступного десятиріччя Бібліотека продовжувала розквітати.

В 1937 році Бібліотеці було присвоєно ім’я В.І.Леніна. Продовжувалася діяльність по створенню бібліотек в селах.

Напередодні Великої Вітчизняної війни Бібліотека обслуговувала 27 тис. читачів, мала книжковий фонд 255.598 прим. Міжбібліотечний абонемент обслуговував, крім бібліотек міста, 33 районні й 16 сільських бібліотек. Щомісячно проводилися методичні наради з бібліотекарями міста і області. Систематично проводилися лекції, доповіді, консультативно-бібліографічна робота, організовувалися книжкові виставки, масові заходи. Проводилася робота по підготовці і перепідготовці кадрів. В 1940 році було проведено 2-місячний семінар, а в 1941 році – 3-місячні бібліотечні курси. Штат Бібліотеки складав 93 особи. Директором був Ольшанський А.І.

В 1941 році під час героїчної оборони Одеси Бібліотека не припиняла своєї роботи до 15 жовтня 1941 року, продовжуючи обслуговувати читачів на абонементі і в читальному залі.

Вона обслуговувала госпіталі й евакуаційні пункти.

Після вступу в Одесу 16 жовтня 1941 р. румунсько-німецьких військ приміщення Бібліотеки було захоплено румунською військовою частиною, і лише 27 листопада 1941р. робітники Бібліотеки змогли повернутися і почати роботу.

Після півторамісячного хазяйнування румунських військ Бібліотека мала жахливий вигляд: понад 100 тис. книг було скинуто з полиць, цінна частина меблі зникла. Всю зиму 1941-го довелося працювати в неопалюваному приміщенні.

В квітні 1942 р. почався вивіз літератури до Румунії. Так звана “Трофейна комісія” за наказом румунської влади вивезла до Румунії більш 1000 книг і журналів енциклопедичного, історичного, релігійного характеру.

90 томів марксистсько-ленінської літератури призначалися на знищення. Повністю були вивезені і знищені книги єврейською мовою. Загальна кількість літератури, вивезеної з бібліотеки, становила 4970 прим. Крім того, були вивезені кілька вантажних машин з книгами, брошурами і журналами до 40 тис. книг загинули в 1941 р. на пересувках.

Весь 1942 рік Бібліотека була закрита для читачів. Штат був зайнятий розбором, впорядкуванням і інвентаризацією книжкових фондів. Лише в січні 1942 р. румунська влада дозволила відкрити Бібліотеку, об’єднавши обласну бібліотеку ім. В.І.Леніна і обласну бібліотеку для дітей і юнацтва ім. Н.К.Крупської (яка знаходилася на 4-му поверсі цього ж будинку), під назвою “Центральна міська бібліотека”. Працювали абонемент, дитячий абонемент, а з травня 1943 р. – дитяча читальня. Читання було платним. Читачі були переважно службовці, учнівська молодь і школярі.

Спершу зовсім була заборонена видача української літератури. Лише наприкінці 1943р. було дозволено у зв’язку з попитом читачів, особливо дітей, видавати українські книжки.

Директором Бібліотеки був Варнеке К.Е. (призначений її директором за 2 тижні до початку війни). З ним всю війну працювали старі кадрові робітники Слемзіна, Кулікова, Юревич та інші. Штат бібліотеки складав 19 осіб.

Після звільнення Одеси від румунсько-німецьких окупантів 10 квітня 1944р., вже 18 квітня Бібліотека почала обслуговувати читачів. Було відкрито читальню для дорослих, дитячий філіал, відновлено виставочну роботу. Почалося комплектування літературою через Держлітфонд. Було відновлено роботу довідково-бібліографічного сектору, відділу обробки, відділу літератури іноземними мовами, пересувного фонду. Почалося створення нового каталогу. Методичний відділ почав проводити заняття з міськими бібліотекарями, готувати методичні листи і матеріали, налагоджувати зв’язки з районними бібліотеками. Директором був призначений Пуйло В.І., який кернував Бібліотекою до 1952р.

За 10 післявоєнних років Бібліотека стала центром бібліотечної справи в місті і області. В Бібліотеці проводилися семінари, стажування сільських бібліотекарів, вивчала, узагальнювала і впроваджувала кращий досвід бібліотек області, готувала і розповсюджувала серед бібліотек методичні поради з актуальних тем того часу.

Протягом 1955 року провідні фахівці Бібліотеки надали методичну і практичну допомогу 59 районним і міським бібліотекам, 74 сільським і клубним бібліотекам, 26 колгоспним та МТС, 12 бібліотекам різних відомств та установ. Книжковий фонд ОУНБ становив 300 тис. прим., читачами бібліотеки було 21,5 тис. осіб, яким протягом року було видано 648 тис. прим. Бібліотека проводила велику масову роботу: книжкові виставки, читацькі конференції, літературні вечори, лекції, бібліографічні огляди, звіти перед населенням – всі ці заходи постійно проводила Бібліотека, штат якої складав лише 34 особи.

Пройшло багато років бібліотечного життя. Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.І.Леніна стала однією з найвеличезних бібліотек міста, її роль в розвитку бібліотек області значно зросла. Було започатковано видання бібліографічних покажчиків “Література про Одеську область за рік” (з 1959р.), “Знаменні і пам’ятні дати Одещини” (з1962р.).

У 1966 році Бібліотека стала науковою. Зросли вимоги до змісту та якості обслуговування читачів. З метою надання допомоги науковцям, фахівцям народного господарства, студентам були створені спеціалізовані відділи з питань сільського господарства, техніки, мистецтва, відділ літератури іноземними мовами, сектор краєзнавства тощо.

Бібліотека зберігає добрі традиції в організації масових заходів. Протягом багатьох років в Бібліотеці працюють різноманітні читацькі об’єднання. Плідно працюють краєзнавчий клуб “Зірки Одеси”, клуб молодих поетів, клуб “Дачник”, Театральна вітальня.

Приміщення відділу мистецтв (пров. Маланова, 1)

З 1996 р. Бібліотека першою в Україні започаткувала фестивалі української книги пам’яті М.Грушевського. Це свято української книги Бібліотека проводить щорічно, залучаючи до участі в ньому не тільки бібліотеки міста і області, а й літературознавців, письменників, книгорозповсюджувачів, діячів мистецтва.

Великий вклад у розбудову Бібліотеки внесли фахівці вищої кваліфікації, віддані улюбленій справі.

Ветерани, які віддали Бібліотеці понад 50 років праці, – Берта Соломонівна Трахтенбройт, Ніна Володимирівна Проницька; Юліана Сергіївна Амельченко.

Самовіддано служать Бібліотеці понад 30 років Філонова І.С., Маловік Н.П., Бакланова Н.М., Ткаченко Є.П., Бутко Г.І., які виховують численних послідовників – молодь нашої Бібліотеки.

Бібліотека – обласний методичний і науковий центр. Для бібліотек Одеської області (873 сільські бібліотеки, 33 ЦБС) розробляються методико-бібліографічні поради, покажчики, консультації, проводяться семінари, наради, виїзди до бібліотек, соціологічні і наукові дослідження.

8 липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України Бібліотеці було присвоєно ім’я Михайла Грушевського. Масштаби діяльності Бібліотеки зростають з кожним часом.

Бібліотека щорічно обслуговує понад 37 тис. читачів. Ресурси Бібліотеки сьогодні складають більш 1,5 млн. примірників українських та російських видань, 50 тис. видань іноземними мовами, 30 тис. рідких і цінних видань XVIII-XIX ст., 100 тис. видань краєзнавчого характеру, 40 тис. унікальних нотних видань.

Склад і зміст фондів розкривають каталоги і картотеки, які створені в традиційному карточному варіанті та електронній формі, власні бази даних, веб-сайт.

Бібліотека сьогодні – це 8 комфортабельних читальних залів, Регіональний тренінговий центр, Центр європейської інформації, Регіональний центр правової інформації, 19 відділів та майже 100 бібліотекарів-професіоналів, які володіють бібліотечними технологіями, відповідальні, комунікабельні, ерудовані та щиро люблять свою професію і Бібліотеку!

07.09.2016 року після реконструкції, яку було організовано та здійснено Благодійним Фондом «На Благо Одеси», повністю оновлений хол бібліотеки і один з її читальних залів; також укріплений фундамент будівлі і проведено реконструкцію книгосховища.