Екскурс разом з краєзнавцями групи «Моя Одеса» до садиби Степанівка, де мешкав Микола Кузнецов, художник-передвижник, картини якого є в найбільш відомих світових музейних і приватних колекціях, запам’ятається надовго.

Для допитливих й залюблених в рідний край з’явився шанс на нове відкриття художника Миколи Кузнецова через спілкування зі Сергієм Седих, який є директором садиби на громадських засадах. Сергій Седих є дослідником творчого доробку і життєвого шляху Миколи Кузнецова.
Микола Кузнецов (1850,Степанівка – 1929,Сараєво) – талановитий український художник, який свого часу був дуже популярним, його картини купували Павло Третьяков, імператорська родина та великі музеї. Такого успіху він досяг, завдяки вродженому таланту і навчанню в Академії мистецтв. Роботи художника яскраві, дуже контрастні. Його авторський стиль впізнаваний, а багато написаних ескізів до картин розійшлися по музеям світу.

Впродовж зустрічі екскурсанти обійшли садибу, спустилися в погріб,

відвідали леваду, піднялися на гору, щоби помилуватися краєвидами, побачили також русло обмілілий річки. Отже, до лекції-презентації були підготовлені й з легкістю впізнавали місцеві краєвиди на картинах художника.

Микола Дмитрович прекрасно володів пензлем, йому однаково добре вдавалися як пейзажі, так й портрети. Він надихався рідним ландшафтом і степовим різнотрав’ям, серед якого майорів будяк, світилися і переливалися ковила, а на весні розквітали крокуси. Злиття з природою, відчуття неба над головою, насиченості повітря, недосяжності лінії обрію – все це відчувається в рідних українських пейзажах художника.

Кузнецов був запальним конезаводником, а  гуси, свині й собаки на його картинах мали природну фактуру й, навіть, характер, створюючи знаки авторської якості його мистецьких творів.
Сам Кузнецов був прототипом зображеного ката на картині Іллі Рєпіна «Микола Мирлікійський звільняє від смертної кари трьох невинно засуджених», а також старшого сина Тараса Бульби – Остапа (козак зі перебинтованою головою) на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

В Степановській садибі гостювало багато відомих людей. Серед них були художники Кіріяк Костанді, Василій Поленов, Валентин Серов, Ілля Репін, Михаїл Врубель; співак Федор Шаляпін, театральний діяч Панас Саксаганський, бактеріолог Ілля Мечников; Леонід Пастернак, батько поета Бориса Пастернака, письменик Олександр Куприн і багато інших.

Степанівка привертала увагу своїми ландшафтами, кліматичними умовами: степове повітря змішувалося з повітрям з лиману й утворювало лікувальний ефект. Але гості, які потрапляли в Степанівку за запрошенням хазяїв і жили тут деякий час, інколи тривалий, відмічали, що лікувальною є також щира гостинність, з якою їх приймали.

Серед портретів найвідоміший сьогодні портрет Петра Ілліча Чайковського, портрет Марії Кузнецової (1880, Одеса-1966, Париж) його дочки, оперної співачки, викуплений Олександром ІІІ.

Про портрет «Спляча дівчина», де вона зображена малою, складено багато легенд, що шанувальники приносили до нього свіжі квіти, вражені свіжістю і красою моделі, її ніжно перламутровою кольоровою гамою, переданою художником. Марія Миколаївна мала добру вдачу й щасливу долю. Але найулюбленішою багатьох шанувальників є картина «Після обіду», де зображено відпочиваючих на терасі будинку в атмосфері спокою, впевненості, щастя і радості.

Поїздка була дуже вдалою, все склалося: погода, гарна дорога, бажання екскурсантів почути, побачити й запам’ятати –  ввібрати в себе як найбільше. Дякуємо краєзнавцям «Моя Одеса», неперевершеному екскурсоводу Сергію Седих. Приїдемо, й ще не один раз.