Написання диктантів є гарним методом перевірки набутих знань, осмислення регіональних розбіжностей, єднання й порозуміння в дружньому колі однодумців.

Книга «Радуниця» (цикл радіопередач), 2019, Ярослави Різнікової переживає новітній перегляд читачем, який вимагає у воєнні часи як найбільше позитивного досвіду в області етнографії і само ідентифікації.

Про свято Спаса, яких в українців цілих три: Маковія, Яблучний і Горіховий, можна дізнаватися багато нового, причому кожний має дуже гарну видовищну, запашну і смакову складову через те, що літо і початок осені щиро дарують врожай. А ще й збіг древніх язичницьких свят з християнськими, прикрашеними щедрою прадавньою обрядовістю.

Так, свято 14 серпня прийнято називати Медовим Спасом, тому що саме в цей час на пасіках починають збір меду. Увечері на Спаса прийнято було пробувати перший мед. Господині в цей день пекли млинці з медом, пряники, тістечка і пиріжки і пригощали ними кожного, хто увійшов в хату. З цим пов’язана приказка: «На Перший Спас і жебрак медку спробує».

Студенти поважного віку після написання диктанту поділилися своїм життєвим досвідом, розповівши який саме куштували на Маковія мед, а також перелічили відомі його види: травневий, гречаний, акацієвий, соняшниковий, липовий та інші. Також пригадали й види олії: соняшникову, кунжутну, лляну, гірчичну, конопляну.

Розмаїття рослинних продуктів в українських реаліях, не зважаючи на війну, залишається. Але смак того, що куштував в дитинстві, запам’ятовується на все життя, як, наприклад, смак бабусиних або матусиних макових коржиків, які мачали у мед й запивали молоком. Як хрумкі соковиті яблучка «білий налив» або кисло-солодка  «антонівка» – стародавні сорти, яких майже на побачиш на ринку, але пригадаєш як вони сяяли зірочками в холодній росній траві дідусевого садочку.

Марія Фетісова.