Шмидт, Уте. Бессарабия. Немецкие колонисты Причерноморья: очерки / пер. с нем. В. Шелеста ; под ред. к.и.н. А. И. Савина. – Одесса : Optimum, 2015. – 474 с. : ил.

Книга описує походження і види німецьких поселень в Бессарабії, їх сільську культуру, рамки якої задавали самоврядування і протестантська етика, а також добросусідські відносини колоністів з представниками інших національностей.

Книга завершується роздумами автора про ситуацію в сучасній Бессарабії, яка в 1991 р. була поділена між Республікою Молдова і Україною.

Книга видана за ініціативи та за сприяння Німецького форуму східно європейської культури – Deutsches Kulturforum Ostliches Europa e. V.

Видання в перекладі – за ініціативи Почесного консула Федеративної Республіки Німеччина в Одесі О. М. Кіфака за спонсорської підтримки ДП «ГПК Україна» і ТОВ «Мебіус Констракшн Юкрейн» з метою висвітлити ще одну сторінку історії Північного Причорномор’я.

Для довідки:

У 1813 р. Всеросійський імператор Олександр I запросив вихідців з Німеччини колонізувати узбережжі Чорного моря. За п’ять-шість поколінь переселенці – в основному з Пруссії і Південно-Західної Німеччини – заснували в Причорномор’ї процвітаюче суспільство.

Ставши складовою частиною барвистого різноманіття етнічних і релігійних громад краю, невелика німецька діаспора жила у згоді з молдаванами, росіянами, українцями, болгарами, євреями та іншими національними групами.

У 1918 р. Бессарабія відійшла до Румунії. Зворотнє переселення бессарабських німців до Німеччини осінню 1940 р. стало кінцем майже 125-річної історії німецької колонізації Причорномор’я.