Нагадуємо, що для слухачів «Університету третього віку» стартував онлайн-напрямок «Українська платформа багатонаціональної Одещини».

Публікації газети «День» (редакторка Лариса Івшина), на думку слухачів, надають можливість, згідно з календарем знаменних дат, проведення нескладних дистанційних занять (прочитати, звірити переклад, розширити пошук інформації, написати особистий коментар). 

Валентина Доценко, пенсіонерка-слухачка УТВ, у складі різних колективів, хорів «Козацьке коло» і «Бойові подруги», співала українських пісень на теренах України до усіляких подій, як камерного плану, так й державних свят. Нагадуємо, що Валентина Гаврилівна неодноразово робила також й яскраві доповіді про українських музичних діячок: Раїсу Кириченко, Галину Поліванову та інших, в українському вбранні, виконуючи акапелла пісні з їхнього репертуару.

Отже, сьогодні мова про Оксану Петрусенко (посилання на статтю ТУТ) від слухачки напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини» Валентини Доценко,  ведучої «Пісенної вітальні» Приморського терцентру, яка закохана в українську пісню:

«Оксана Петрусенко – українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано). Вона є однією з найкращих виконавиць українських народних пісень і романсів. Заслужена артистка УРСР, народна артистка УРСР (1939 р.). Голос Оксани є голосом-символом України.

«Я знайшов діамант» – з цієї фрази розпочалася співоча кар’єра Ксенії Андріївни Бородавкіної з легкої руки музичного керівника херсонського театру Петра Павловича Бойченка. Коли Бойченко почув її прізвище, щоб не розсміятися, він спитав:

«І що ти нам заспіваєш, Оксано Петрусенко?»

«А чому Петрусенко?»

«Бо мені так подобається. Мене матуся називала Петрусем», – відповів Петро Бойченко. Так народився сценічний псевдонім співачки.

Цікаві факти: саме Оксана Петрусенко дала поштовх до визнання найвідомішої художниці України Катерини Білокур. Навесні 1940 року невідома нікому художниця-самоука чує по радіо голос Петрусенко.  Катерина Білокур написала листа Оксані Петрусенко, в конверт поклала кілька малюнків і відіслала до Києва з зображенням калини на невеличкому шматкові полотна. Робота настільки вразила співачку, що вона порадилася з друзями, Василем Касьяном і Павлом Тичиною, звернулася в Центр народної творчості. Потім до обласного центру надійшло розпорядження знайти Катерину Білокур, в якої почалося з цього моменту нове життя.

Оксану Петрусенко називали «сонячною людиною». Павло Тичина в 1940 році в ніч з 15 на 16 липня написав епітафію «Пам’яті Оксани Петрусенко»:

Їй од природи стільки було дано,

Як велетень вона росла й росла. Ой, рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

народ, яким жила ти – вічна сила –

Носили  твій образ на руках.

Що смерть? Сьогодні хай скосила –  Але не скосить у віках!

Звертайтеся до нас за онлайн-програмами за телефоном 740-75-26 у відділ денного перебування територіального центру Приморського району, якщо хочете відвідувати «Пісенну вітальню», яка працюватиме щочетверга о десятій за адресою Ніжинська, 42.

Записала Марія Фетісова.