В рамках спільного проєкту проводяться лекції про тварин для підопічних центру, слухачів «Університету третього віку».

Вже другу лекцію для слухачів провів директор зоопарку Бєляков Ігор Володимирович.

Черепахи є самими давніми тваринами на еволюційних сходинках. Вони – пойкілотермні й холоднокровні тварини, які не спроможні підтримувати температуру тіла на стабільному рівні. Тварини чутливі до недостачі ультрафіолету. Зараз багато обладнання, яке полегшує дотримання черепах в акваріумі.

Черепаха сприймається як живий маленький танк. В них є дві частини: «пластрон», нижня плоска черевна частина, й «карапакс», верхня опукла спинна частина. Пластрон виникнув з ребер черева, а карапакс з ребер грудини, обидві частини між собою жорстко з’єднані й служать захисту. В момент загрози черепаха втягує голову – пасивний захист себе в еволюційному сенсі виправдовує. Тварини не є хижаками, вони не полюють ні на кого, нікого не доганяють.

Ми вживаємо багато словосполучень, які відображують звички черепах, наприклад, «рухатися як черепаха», «пересуватися кроком черепахи». В природі ці повільні, спокійні, навіть, флегматичні тварини, великим IG не відрізняються. Вони скоріше нагадують корів на пасовиську, в раціоні черепах присутні овочі й фрукти. Тварини ростуть усе життя, більш активно в першій половині. Розмір черепах в акваріумі залежить від умов утримання.

Черепахи є вторинноводними, які утворилися на суші. Частина з них перемістилися в воду, де навчилися жити, але розмножуються на суші, відкладаючи яйця. В черепах панує матріархат, самка завжди більша за самця. Самці водних черепах ніколи не виходять на сушу.

Не всі черепахи схожі, є багато різних груп, прісноводні, сухопутні й морські. Прісноводні схожі з сухопутними. Морських черепах в Одеському зоопарку зараз не має, раніше їх, чималих й з ногами як ласти, привозили моряки.

Багато віків моряки відловлювали зелених супових черепах й використовували їх як консерви, тварини не гинули в дорозі. Зараз зелені супові черепахи внесено в Червону Книгу.

Болотної європейської черепахи, яка в Європі вже занесена до червонокнижних списків, багато на дністровських лиманах. Вона є хижаком, полює на черв’яків, молюсків, полюбляє ряску. Підбирає мертву рибу є санітаром озера.

Червоновуху звичайну черепаху, схожою з болотною, але злу й агресивну, завезено з Польщі. Вона, раніше коли її випускали на лимани, мерзла, а зараз вже пристосувалася і є загрозою, тобто інвазивним видом, який виштовхує болотну.

Китайський трионікс з м’яким панциром, з погляду вразливий, але насправді є хижаком, якого побоюються люди через силу укусу бульдога.

Пенсіонери задавали самі різні питання:

– Чи народжуються черепахи з панциром?

– Чи видають черепахи звуки?

– Чи використовуються органи черепах як довгожителів в ритуальній атрибутиці?

– Чи пропонують відвідувачам ресторацій делікатесний черепаховий суп?

– Чи виготовляють як раніше з панцира черепах черепахові гребінці, попільнички та таке інше?

Кожний слухач мав можливість не тільки спостерігати за черепахами, але й доторкнутися до неї, потримати у своїх долонях маленьку чудову тваринку. Можливо, дехто згадав як купляв черепашок на Старокінному ринку собі або вже з дітлашнею й онуками. Дуже вразила любов Ігоря Бєлякова до черепах через його репліку, що він би ніколи не зміг з’їсти черепаху, бо вважає це злочином.

Чудова зустріч у сільському дворику Одеського зоопарку, де поруч з нами були й вовки в вольєрі, вівці в іншому. Гомонів пташиний двір. Така собі пасторальна картинка серед міста зовсім не була сюрреалістичною, бо нас обвівав вітерець, пахощі від вівців створювали ще один рівень сприйняття через аромати. Хотілося хліба, бринзи, літнього салату з овочів. І таке то було щастя просто жити, насолоджуючись днем спекотного літа двадцять другого року.

Марія Фетісова.