- Есей «Не перший, але не другий» Андрія Любки про Івана Франка – мій улюблений, він найкраще передає находження Франка в ієрархії українських класиків.
- Під час подорожі від терцентру до Львову познайомилася з пані Любою, власницею туристичного бізнесу, вона є нащадком Івана Франка.
- Саме по вулиці Франка старовинного містечка Здолбунів на Рівненщині було наше родинне гніздечко. Домівка з садочком, звідки прадідусь Василь Шмерега возив на продаж аж до самої Варшави вишні на соломі підводи, палісадничок з різними квітами – ружею, гладіолусами, жоржинами, чорнобривцями, братиками – так називала „анютині очкі” моя бабуся, ще й з маленькою запашною матіолою, що ввечері заполоняла усе подвірря магією затишку й добробуту – чим не класичний „садок вишневий коло хати”? Але ні хати, ні садка як за сценарієм „вишневого саду” – мусила тітонька з материного боку продати й домівку, й садочок. Живуть там вже інші люди, а тітонька, яка переїхала до рідної сестри, навіть, обходить вулицю осторонь, бо дуже боляче відчувати покинуту домівку, де жили понад вік усі наші рідні.
- Я – франківчанка за народженням, тобто народилася у місті Івано-Франківську. Мрію потрапити у центр міста, де матуся гуляла зі мною у візочку біля озера (там вона потайки виполоскувала мої пелюшки, а рибки їли мої молочні какунці) – навіть бачу власноруч цю мелодраматичну сімейну замальовку від багаторазового повторювання – красно дякую, низко уклоняюся батькам! Хай усі фрілки й фуярки грають нам не тільки навесні.
- Маю забаганку пройтися ялинковим коридором перед святами Різдва католицького й Нового року, коли привозять до нас ялинки на Київський базар не тільки з Одещини, наприклад, з Іванівського лісхозу, але з Західної України. Ще й попитати скільки коштує дерево, чи то сосна, чи то ялиця, або й модрина, що, зрозуміло, рідчише; ще й перепитати, звідки саме приїхали. Це вже неначе ритуал знайти франківчан, посміхнутися та сказати, що сама я також франківчанка. Навіть, можу паспорт показати.
17 грудня 2021 дерева були з Волині, а саме – з Луцьку. Я згадала як поїздом «Голубі озера» вирушала з Одеси до Здолбуніва. То мені ще ялинковим коридором гуляти й гуляти до самих свят. Звичайно прогулянки закінчуються купівлею ялинкового букету через те, що поставляти новорічне дерево не дозволяють мої скромні апартаменти.
P.S. Таки купила маленьку вишукану ялиночку, таку тендітну й гарну, як намальовану. Молодика, продавця, звали Іваном. Він мені пообіцяв, що ялиночка буде стояти зо два місяця, бо тільки зрублена. Але несподівано моя ялиночка облетіла через … дві доби. Така була в мене різдвяна казочка.
Марія Фетісова.
Залиште коментар