18 жовтня у багатьох країнах відзначають Всесвітній день краватки. Свято цікавого і яскравого аксесуару краватки не має офіційного статусу, але згідно хвилям мінливої моди свято краватки як й сам аксесуар пригортає увагу й завойовує все більшу популярність у різних країнах.

Вірогідно, що краватку було винайдено в Хорватії. У 17 столітті солдати цієї країни носили його як шийну хустку. Коли представників хорватської армії запросили до двору короля Франції, щоб подякувати за мужність і доблесть у Тридцятилітній війні, Людовик XIV запримітив незвичайний аксесуар, який йому приглянувся. Король поекспериментував завдяки допомозі придворних кутюр’є того часу й ввів в моду краватку серед французів, які відомі як законодавці всесвітньої моди. В французькій мові краватка отримала назву cravat (від французького «хорват»). У російській же мові слово «галстук» походить від голландського або німецького варіанту Halstuch.

В Європі три країни ставляться до святкування Дня краватки з особливою повагою: це Англія, Франція і Хорватія. Причому свято з 2003 року відзначається на національному рівні.

У 1827 році відомий письменник Оноре де Бальзак написав книгу під назвою «Мистецтво носіння краватки», в якій описав естетичну потребу пов’язувати краватку, а також численні способи, модні на той час, зав’язування краваток. За часів Бальзака краватки були шовкові, вовняні, атласні з візерунками, часто з шитвом і додатковими прикрасами.

Російський цар Петро I спеціальним указом забороняв витиратися і сякатися в краватку. Таким способом він хотів виховати любов до краваток у Росії.

Так, краватка з легкої руки Байрона  була широко зав’язаною, такою, щоб хустина не стискала горло.

Краватку «Вальтер Скотт» шили з картатої тканини.

Найдорожчу в світі краватку було пошито в Індії в студії дизайну Satya Paul Design Studio. Вона прикрашена 271 діамантом і 150 грамами золота, її ціна – 220 тисяч доларів.

Так звана «трагічна» краватка чорного кольору була ознакою траурного і форменого одягу. А білі краватки призначалася для парадного одягу на бали, урочисті події, звані вечері та обіди; її належало носити з фраком або смокінгом, але в жодному разі не з піджаком.

У 1924 році вже у Новому світі всім варіаціям шийних хусток і шарфів, особливо розкішних форм, було дано відкоша — американський підприємець Джесі Лангсдорф запатентував свою «ідеальну краватку». Така краватка шилася, і шиється, власне, дотепер, з трьох частин, скроєних навскіс. Результатом цього патенту стало повсюдне витіснення поперечних краваток, та загальна стандартизація довгих краваток в смужку і картку. Саме ці малюнки стали основою для англійських клубних і коледж-краваток, що в такий простий спосіб надають можливість їхнім власникам чітко заявити про свою приналежність.

Краватки у житті жінок мають право на існування. Суто чоловічий аксесуар ставить чоловіків у рамки етикету, стискає шию, потребує часу і навичок для того, щоб вміло її пов’язувати. Винахідлива жінка, яка дбає про кар’єру свого чоловіка, часто бере на себе функцію домашнього дизайнеру. Але жінка не була б жінкою, щоб не приміряти краватку. Краватку з задоволенням носили Коко Шанель, Марлен Дітріх, Кетрін Хепберн. Лайма Вайкуле також не уникала в своєму образі краватки, за допомогою чоловічого аксесуару підкреслювала свою жіночість, ніжність, незахищеність й вишуканість.

За думкою сучасних дизайнерів, дуже стильно виглядають сьогодні однотонні краватки з жилетами.

Пенсіонери, членкіні клубу «Відзігорні рідзігюльки», поділилися враженнями:

Тетяна Гудович: Краватку вдягаю на різні урочистості як людина, яка була військовозобов’язаною. Друзі роблять компліменти, кажуть, що я вмію перетворюватися. В морській формі завжди стаєш стрункішою, більш молодою. Тому краватка для мене – дуже природна.

Марина Конькова: Краватка для жінки – це поле для експерименту. З неї можна зробити пов’язку для зачіски з бантом, також можна зробити шикарні бретельки для сарафану й надати йому вигляд вечірньої сукні. Головний тренд в карантині – це розкішні шовкові маски, які можна прикрасити стразами. Така маска підійде, щоб піти, наприклад, в театр – але це поки що мрії.

Записала Марія Фетісова.