Вишиванковий стиль в моді. Мати гарну вишиванку на свята й будні стало доцільним й доречним. Вона підійде до вишуканого образу, тобто луку, як кажуть сучасною мовою. Підійде й до що буденного джинсового одягу. Але в обидва випадках внесе етнічну ноту. Дехто пишається, дехто побоюється, що вишиванка надасть політичного присмаку. Але не відзігорні рідзігюльки.

Учасниця акції Наталя Мажарова розповіла, що для Дюка вишиванку 30-х років минулого сторіччя привезли із Борщівського району, що на Тернопільщині. Сорочка вишита квітами. «Ми вирішили, що це був дуже складний рік, і треба Дюка прикрасити просто квітами, аби у нього до свята був максимально гарний настрій», – розповіла Наталя. Вона додала, що Дюк де Рішельє має розмір у п’ять разів більший за XXL. Аби зробити таку вишиванку, спочатку вишивку з автентичної сорочки дизайнерка переробила на сучасну машинну техніку вишивки. Потім на фабриці орнамент вишивали два дні по 12 годин. Після цього в Одесі кравчиня зшивала усі частини сорочки та підганяла під розміри пам’ятника. Також учасники акції запалили поруч із Дюком піротехнічні засоби жовто-блакитного кольору. Олександр, який відвідав захід, запевнив, що Дюка, як символ Одеси, обов’язково потрібно одягати у вишиванку. «На Дюка доречно, тому що це символ Одеси, й він повинен бути одягнений у вишиванку. Це південь України й вишиванка об’єднує всіх нас», – поділився Олександр.

Організаторка заходу також зазначила, що через карантин зміни торкнулися й традиційного «Вишиванкового ланцюга». Цього року люди не будуть триматися за руки. Попри це всі охочі зможуть прийти, отримати свій номер у ланцюгу та зробити фото, запевнила Наталя. Зазначимо, вперше пам’ятник Дюку де Рішельє прикрасили вишиванкою 24 серпня 2014 року. Відтоді це стало традиційним та щорічним заходом «Вишиванкового фестивалю».

У Всеукраїнському центрі вишивки і килимарства, що у Решетилівці Полтавській області, вишили вишиванку для королеви Великобританії Єлизавети ІІ.

 «Вишивка «білим по білому» — найбільш трудомістка, копітка, як кажуть на Полтавщині. Швидко її не зробиш, тому вона дорога. Нещодавно у Решетилівці вишивали вишиванку для королеви Великобританії. Їй особисто або її оточенню захотілося, щоб у неї була саме така вишиванка. Майстрині вишивали її спеціальним орнаментом», — розповів «Новинам Полтавщини» знаний український художник і педагог Євген Пілюгін.

Як відомо, вишивка Полтавської області характеризується стриманістю тонів. Найчастіше можна побачити вишивку «білим по білому», у деяких випадках — блакитними, коричневими, сірими і червоними нитками. У ній поєднуються рослинний і геометричний орнаменти. Улюблені рослинні мотиви — гілка або зламане дерево, хміль, а геометричні — хрестик, ромб, трикутник, зірки. Жіночу полтавську вишиванку можна впізнати по дуже багатій, складній й одночасно ніжній кольоровій гамі, тонкій обробці рукавів.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Марія Фетісова: Про себе. В мене вишиванки довго не було, все не могла вирішити, яку саме потрібно. Були блузки аля вишиванка, але вони аж ніяк не є вишиванками. Першу вишиванку купувала собі сама на Варшавському ринку у Львові. Хотілось щось таке не дуже яскраве, витримане, але вийшло навпаки. Потім з’явилися ще вишиванкові блузи, дизайн яких придумала сама: вони з аплікаціями, чорна з білим, синя з червоним. Проте згадала, що таки була в мене вишиванка, яку я купувала колись в Києві на площі Л. Толстого у фірмовому магазині. Вона була з крепдешину, дуже легесенька, з машинною вишивкою салатного кольору. Я її любила, але крепдешин має особливість, він потроху «сідає», от я виросла з неї. Тепер вишиванок маю декілька, карантин не дає можливості носити їх, на превеликій жаль.

Валентина Доценко: Маю український костюм: вишивану сорочку, плахту, кожушок. Плахту сама собі шила, кожушок легкий, сценічний, також. В костюмі виступаю в хорі «Козацьке коло». Коли були у Винниці, то мене назвали обличчям Одеси.

Наталья Решетніченко: Мені дуже подобається українське вбрання. На сцені я солірую, виношу хліб – це дуже поважна місія.

Наталя Кошелєва: В мене є український костюм, який зроблений своїми руками: фартушок – це рушничок, спідниця довга літня з квітами, ще маю віночок. Знаю, що жінкам пов’язували хустку, але це ж на сцені, такий собі реквізит, але дуже душевний, теплий.

Записала Марія Фетісова.