В школі завжди залюбки писали твір на тему «Як я провів літо». От й слухачки напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини» вирішили написати твір на вільну тему після навчання в онлайн-режимі в карантинних умовах. Переваги твору на вільну тему в тому, що можна писати що завгодно аби було дійсно про тебе. Від шкільних спогадів залишилося, що завжди перемагали ті, хто мав хист описати свої емоції, а не події. 

Надія Біляєва: Моє літо було не дуже цікаве, але я не нудьгувала. Багато прочитала книжок, займалася також домашніми справами. Також періодично ходила на екскурсії, в музеї, на виставки й концерти. Дуже сподобалися екскурсії «Вулицями Одеси», які проводили Дьякова Олена, Лариса   Ілляшенко, Валентина Дразніна. Ми із задоволенням пройшлися вулицями, Дворянською, Єлісаветинською, Ніжинською, Новосельського, Кутузакія,  Уютною, ще й провулком Нечипуреко, де живе Віктор Ерак. Кожний екскурсовод-волонт ер про свою вулицю розповів цікаві історичні факти, архітектурні споруди, а головне про відомих людей. Дуже цікава екскурсія «Храмами Одеси» була в жіночий монастир, де ми були в музеї, на монастирському дворі, а ще в галереї на виставці художників-мариністів. В художніх майстернях нам розповіли як виготовляється мозаїка й розписуються ікони. Навіть побачили новоспоруджений  храм з трапезною. А ще влітку я біля свого будинку вирощувала квіти й доглядала за ними.

Лариса Ілляшенко: Кожна пора року дивовижна, але літо – це, мабуть, найкраще. Влітку багато фруктів, квітів, а ще тепло. А як чудово на морі! Дійсно, найкраща пора року. Мені не довелося бути ні на морі, може трохі пізніше. Завдяки планшету, який в мене з’явився, я побачила багато артістів, цікавих гуртів. Один з них – «Кватро». Це молоді, талановиті співаки, їхній репертуар дуже різний6 від класики – до сучасності. Навколо багато цікавого, тільки поспівай. Хай сонечко світить в ваше віконечко.

Марія Фетісова:

Літо, камон

Літо, камон,

Літо, мершій, Вигравай мільон,

Товаришуй, подорожуй, поспішай.

Вподобайку залишай!

Влітку була в славнозвісному місті Запоріжжі в мами й брата. Відсвяткували матусине 87-річчя, вона висловилася з цього приводу, що пережила багатьох в нашому роді, крім дев’яносторічної Лідії й стодвохрічної Євгенії. Пердає усім привіт й приєднується до нашого товариства. З свого досвіду пропонує для довголіття газету ЗОЖ, піші прогулянки, читання детективів, розгадування кросвордів й телефонування щодня зранку й ввечері гарної людині. 

А я? Що запам’ятала з цього літа? Як я обіймала велику липу на шкільному стадіоні, приклавши щоку до неї, як влізла на шовковицю, наїлася солодких ягід донесхочу й знайшла на дереві білий камінчик поміж гілок, мабуть, його там діти залишили, а я взяла на згадку і тепер він лежить то в моєї кишені, то в торбинці, то на письменному столі…  Як купила п’ять томів Шевченка й не змогла валізу затягнути у вагон… Й поїзд чомусь запізнився, а я ніяк не хотіла їхати з мого міста, як й відповідати на питання мами, чим воно мені миле й чи жила б я тут знов якби то було можливо. 

Нажаль, умовного способу не існує ані в історії, ані в біографії. Але літо можна не тільки пережити, ще й відтворити. 

Валентина Доценко: Добридень, шановні колежанки! До вашої уваги незвичайний твір – пісенний твір про літо. В когось літо пролетіло, а в мене воно проспівалося:

Ах, літо, ах, літо,                                                                                                                                           

Одеське гаряче літо…

Ах, Одеса – перлина у Чорного моря,                                                                                                                

Ах, Одеса, ти знала багато горя,                                                                                                                         

Ах, Одеса – мій рідний край,

Живи, моя Одесо, живи й процвітай…

Ах, тюлечко, ти малосольна,                                                                                                                             

Їдять її від Фонтану – до Пересипу,                                                                                                                      

А чайки здивовано сміються,

Куди ж та тюлечка подівається?..

Від туману і тополі

Народився вітер в полі

Народився у сорочці  голубій,

Його осінь в гори звала,

Його весна  чарувала,

А він зиму щирим серцем полюбив…

Я –  одеситка, одеситка, одеситочка,

Одягнена в вишиванку як картиночка,

Говорять, що я елегантна,

А я натуральна, хоч й неідеальна,

Коліжаночки мої…

Зрозуміло, не обійшлося без згадування про хвороби, які мужньо долали слухачки. Одна з них мріяла пожити ще хоча б пару років, щоб пристроїти улюбленого котика у гарні руки, а коли одужала, то й зрозуміла, що хоче  ще з п’ятнадцять. Таким чином, група поміж головного завдання вивчення української мови, виконує функцію групової терапії.

Марія Фетісова.