Його ім’я стало символом України. Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду.

Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.

Тарас Шевченко був, є і навіки залишиться найголовнішою особистістю у становленні нашої держави.

9 березня минає 210 років від дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка.

Україна словом та пензлем Тараса Шевченка

Літературна спадщина Шевченка – це 240 поезій, з них – понад 20 поем; 20 повістей; щоденник; автобіографії; фрагменти двох незакінчених драм. Твори Шевченка перекладені приблизно 100 мовами світу. Шевченкова спадщина зберігає своє естетичне і соціально-виховне значення у наш час. Вона близька українському читачеві і всьому прогресивному людству народністю, патріотизмом і волелюбністю.

Книжково-ілюстративна виставка представляє найвідоміші твори Тараса Григоровича Шевченка: історична поема «Тарасова ніч» (1838), у який митець вперше звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України; поема  «Іван Підкова» (1839), де зображено історичну постать XVI століття, учасника багатьох військових експедицій; поема «Гайдамаки» (1841), де щільно сплетені історичні події XVIII століття та романтична історія кохання; історична поема Тараса Шевченка «Гамалія» (1842) про морські походи запорозьких козаків. Ці історичні твори Тараса Шевченка стали прикрасою першого видання поетичної збірки «Кобзар» 1840 року та «Чигиринського Кобзаря» 1844 року.

До нас дійшло понад двадцять малюнків Києва та його околиць, виконаних Тарасом Григоровичем Шевченком у 1843-1847 роки, під час першої і другої подорожей Україною.

Виконані художником ескізи та начерки олівцем київських видів та архітектурних пам’яток, були згодом гравійовані ним для альбому «Живописна Україна» (1844), який складався з шести офортів: «У Києві», «Судня рада», «Дари в Чигрині 1649 року», «Старости», «Казка» та «Видубицький монастир». Тарас Шевченко сам підготував короткі тексти і вигравірував їх на дошках українською та французькою мовами.

Відомий на сьогодні повний примірник «Живописної України» зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Тарас Григорович Шевченко найбільше малював впродовж 1845-1847 років. Збереглися понад 50 краєвидів України, створених художником в той час. Більшість художніх та мистецьких творів митця представлені в експозиційних залах Національного музею Тараса Шевченка у Києві.

Шевченкова пісенна муза

Народна пісня була для Шевченка джерелом знань, скарбницею, з якої  він довідувався про історію народу, його культуру, думки і почуття. Пісня супроводжувала поета протягом всього його багатостраждального життя – у вишневих  садках України, в степах безводних за Уралом, в кам’яних стінах каземату. Шевченко вбирав у свою душу, збирав, вивчав зразки народної творчості. Записував пісні, легенди, перекази. Співучість і краса народної пісні переливалися в мелодії його поезій. Шевченко вводив народні пісні, принаймні окремі  рядки з пісень, до своїх віршів та поем.

Тарас Шевченко мав гарний голос (красивого тембру тенор). Друзі називали його «наш український соловейко» за чудове виконання народних пісень. Особливо любив «виспівувати» Шевченко свої вірші: «Нащо мені чорні брови», «Нащо мені женитися», «Купи мені, мамо, намисто», «Утоптала стежечку», «По діброві вітер виє»,  найчастіше співав свою найулюбленішу пісню  «Тяжко, важко в світі жити». Натура надзвичайно обдарована, Шевченко, зачувши нову пісню, без будь-якого зусилля переймав слова й мелодію, супроводжуючи спів грою на кобзі чи бандурі.

Серед блискучого сузір’я українських письменників-класиків Т.Г.Шевченко відзначається глибиною і органічністю своїх творчих зв’язків з фольклором, піснями українського народу. Він збирав, вивчав зразки народної творчості, записував народні оповідання, легенди, пісні.

Використовуючи засоби народної пісні, Шевченко створював близьку до народної пісні, але власну, цілком оригінальну, поезію. Народнопісенні елементи дорогоцінними перлами пронизують  Шевченкову творчість в усьому її жанровому розмаїтті.

Який інший поет викликав глибший, ширший резонанс у народу своїм поезіями! Мабуть, такого не знайти. Шевченків «Кобзар» в народі спочатку почали співати. Авторами пісень на слова поета ставали невідомі музиканти, лірники й кобзарі.

Українська музика завдяки поезії Т. Г. Шевченка збагатилася соціальною і національною проблематикою, широкою галереєю народних образів. До творчості поета зверталися видатні українські композитори: насамперед, основоположник національної композиторської школи в Україні М. Лисенко, композитори К. Стеценко, Б. Лятошинський, С. Людкевич, Я. Степовий та інші.  Дослідники-музикознавці нараховують понад 2 000 музичних композицій на слова Т. Г. Шевченка.

Поетична творчість Шевченка широким потоком перелилася в музичні твори, охопивши чи не всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п’єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети. Інтерпретація поетичних творів нашого Кобзаря розпочалася за життя поета і триває в наш час.

Митці не лише в Україні, а й далеко за її межами, знаходять у поетичному спадку геніального українського поета ті мелодії, що торкаються глибин серця, збуджують думку, зачаровують, надихають.

Святковий настрій створив музичний виступ студентів-бандуристів Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової: Хілько Альони (С. Баштан. Варіації на українську тему «Пливе човен»), Маціяк Валентини (А. Маціяка. «Легенда»), Енютіна Руслана (О. Рибак. «Мозаїка»).

Музичний виступ студентів Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової

Шевченкіана мовами світу

Читацькі кола англомовного світу сприймають творчість Тараса Шевченка як художнє втілення історичної пам’яті українського народу, як одну із найяскравіших сторінок у світовій літературі нарівні з творчістю Джорджа Гордона Байрона, Волта Вітмена та ін.

Шанувальники великого українського поета цінують його не тільки за внесок у культуру України, яку він так любив і описав так велемовно, а й усього світу. Його творчість – благородна частка світової історичної спадщини.

Саме із «Заповіту» часто починається ознайомлення народів світу із творчістю Кобзаря. Найвидатніші майстри слова трансформують його засобами рідної мови, і завдяки їхній  праці маємо близько 500 перекладів пісні пісень українського генія 147 мовами світу.

30 чудових зарубіжних та вітчизняних видань – перекладів на 25 мов світу – творів Т. Г. Шевченка складають лише частину розгорнутої великої виставки.

Шевченко очима молоді

Тараса Шевченка знають не тільки як митця слова. Він проявив себе як художник-живописець, офортист, майстер рисунка, акварелі, сепії та гравюри, пробував себе в скульптурі та різьбі. Тарас Шевченко є одним з перших українських мистецтвознавців, погляди якого зберігають свою силу і в наш час.

Родзинкою зустрічі стала презентація художніх робіт «Шевченко очима молоді» студентів Одеського художнього фахового коледжу імені М. Б. Грекова, яку представили викладачі спеціальних дисциплін Бондарчук Олександра Олегівна та Главенчук Олена Борисівна.

Роботи студентів Одеського художнього фахового коледжу імені М. Б. Грекова

Шевченкова Одеса

Про одеські місця Тараса Шевченка і про одеситів у його долі розповіли колекціонер україніки Тарас Максим’юк та історик Тарас Гончарук. Послухати їх зібралася повна зала.

В особистому листуванні Тарас Григорович називав Одесу одним із міст, де він волів би оселитися. А також про те, що після його смерті не було жодної події, пов’язаної з його іменем, на які б не відгукнулася одеська преса.

Фото УСІ online. На фото Тарас Максим’юк

Тарасова вікторина «Знаний – незнаний Шевченко»

Шевченкові слова «Вогонь запеклих не пече» стали революційним гаслом від часів Революції Гідності, а чи пам’ятаєте ви назву твору, з якого взято ці рядки?

А як маленький Тарас Шевченко заробив свої перші гроші? Зрештою, яким був улюблений напій Кобзаря? Та який цікавий елемент гардеробу придбав собі Шевченко-модник?

Відповіді на ці та інші питання шукали разом з вчителькою української мови та літератури Одеського ліцею № з м. Южне, укладачкою вікторини Юліаною Манолею.

Переможці Тарасової вікторини не лише доповнили свої знання цікавими фактами з біографії Пророка, але й отримали цінні призи.

Вчителька української мови та літератури Одеського ліцею № (м. Южне), укладача вікторини Юліана Манола з переможцями

Шевченковий диктант «Шевченко і ми»

«Шевченко і ми» – так називася диктант, професійно прочитаний викладачкою української мови та літератури Одеського ліцею «Маріїнський», добрим другом бібліотеки Ларисою Василівною Сторожук.

Символічні й завжди потрібні рядки диктанту «Сьогодні, стоячи віч-на-віч з Шевченком, перевіряємо себе і потребуємо йогго тепер чи не більш, ніж будь коли, обираючи за сенс життя могутнє: “Свою Україну любіть…» всі написали правильно!

#шевченко210_ооунб