Маланкування як автентична традиція, яка поєднує дохристиянські язичні й християнські звичаї, збережена в Україні.

Найвідоміші в Україні Маланки водять на Буковині, Тернопільщині, Прикарпатті. Деякі є справжніми етнічними фестивалями, що збирають багато глядачів.

Адреси українських Маланок: село Красноїльськ, приблизно десь за 7 км від кордону з Румунією; Вашківці, неподалік Чернівців, а також на Савранщині Одеської області – у нас з вами попід носом.

Сценарій свята Маланка. Сучасні щедрувальники виконують декілька християнських колядок, щедрівок, тоді як інші, наприклад ряжені учасники обрядових дій, разом з обрядовими атрибутами репрезентують компоненти новорічної обрядовості українців з найдавніших часів.

Головні персонажі у колективі сучасних маланкарів є Маланка, а також звані «діди» чи «дідки», які є безпосередніми фаворитами публіки, завдяки своїм образам.

Зовні вони однакові, але ця однаковість, за звичаєм, підкреслює обов’язкову деталь – несхожість на людей. Ця несхожість досягалась спеціальним одягом, прикриттям обличчя маскою, поведінкою. Старий одяг зі споду «набивали» сіном чи соломою у такій кількості, щоб надати тулубу гіпертрофовану форму. Обличчя закривали маскою, яку лише умовно можна назвати антропоморфною.

«Діди» виконують роль охоронців Маланки та не підпускають до неї сторонніх під час переходу від оселі до оселі. З обрядових атрибутів виконавці маланкування мають дзвоник, налигач, мотику, сокиру чи молоток і саме цим фізично «карають» односельчан за недотримання звичаєвих правил. Ніхто з односельчан не ображається на реальні удари.

Дзвоником «діди» дзвонять біля порогу і на подвір’ї, відганяючи у такий спосіб злих духів перед тим, як Маланка виходить з хати.

Інформаційна довідка: в українському фольклорі «діди» — померлі родичі, які переродилися з більшою силою і можливостями: могли забрати когось із родини, сприяти добробуту роду, оберігати його. «Діди» періодично повертались на Новий рік. Їх чекали з надією і сподіваннями. Для тогочасних українців смерть не була трагічною, а вважалася лише просторовим переміщенням. У дні смерті влаштовували колективні ігри. Померлих продовжували вважати членами роду, покровителями.

Отже, виконання обряду водіння Маланки є поєднанням старовинних дохристиянських і християнських традицій. Але крім цього, маланкування завдяки різноманітним декоративним маскам й костюмам, обрядовим атрибутам (дзвоник, налигач, мотику, сокиру чи молоток) й всього сценарного дійства створює середовище календарного переходу без побоювань непередбаченого за підтримки пращурів. Якщо більш конкретно – це перехід на нову реальність, подібний тому, який ми долаємо в умовах карантину тільки іншим шляхом.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Надія Біляєва: Маємо надію, що з послабленням карантину обов’язково відвідаємо Осички.

Людмила Грубник: На Василя й Маланки завжди проводяться гуляння, люди веселяться  й  радіють. На Щедрий вечір  з давніх часів щедрують, гадають.

Записала Марія Фетісова.