28 червня 2022 року о 15.00, у день Конституції України, в Одеській ОУНБ імені М.С. Грушевського (відділ соціокультурної діяльності, 1-й поверх) відбулася лекція «Їсторія Конституції» доцента кафедри історії України Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Володимира Полторака.

З анонсу лекції: «Зверніть увагу саме на букву «Ї» в назві лекції! Що їли автори українських головних законів? Чим вони запивали свої геніальні правові ідеї? Як їжа впливала на конституційний процес? І як Буджак став батьківщиною Першої Української Конституції?»

Володимир Полторак запропонував незвичайний аспект висвітлення Конституції України в контексті історичних подій зі спробою реконструкції суто українських страв, частину з деяких включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Так, наприклад: український борщ, бессарабська плачинда – майже усім жителям Одещини не тільки добре знайомі за неперевершеним смаком, але й досить зручні й прості в приготуванні страви.

Особлива тема напоїв, серед яких кава як напій або продукт номер один, широко розповсюджений, перш за все, в Європі. Але як виявилося, кава спочатку завоювала терени сучасної України завдяки запорозьким козакам й може називатися українським національним напоєм. Вивчення проводилося за османською документальною спадщиною, яка вельми специфічна й переважно складається з книг обліку, різних її статей, красномовно відповідаючи скільки чого на куди пішло. Горілка й пиво мали співвідношення 1: 6, а ракія (виноградна горілка) в Туреччині була переважно зі смаком анісу. Зазвичай вино більш характерно для півдня, горілка – для півночі. Межа проходить, умовно кажучи, через Кодиму. Пиво вже мало символ модерністський. Окремо слово про українську медовуху й спотикач. Щодо спецій вживали не тільки природні українські, від горіхів до перцю, а й такі заморські як кардамон, аніс, корицю, перець. Багато овочів: баклажани, кавуни, дині, морква, виноград. Баклажанами могли називати також й звичайні для сьогодення томати. Але козаки не брали в похід овочів через великі їхні об’єми й неможливість довго зберігати, їх знаходили по дорозі. Чумацьким Шляхом козаки везли хліб на південь, а до півночі – сіль, це був шлях, як часто вважають, не односторонній, а рентабельний двосторонній.

Серед каш була поширена просяна, каші не мали великого різноманіття сьогодення. Найпростіший рецепт хліба без дріжджів готували навіть наші бабусі, з борошна й кислого молока – такий собі простий смачний пляцок до всього, що Бог дав.

Що могли вживати люди в давнину? Художник Тарас Шевченко написав бенкет, зазирнувши в глибину 17-18 сторіччя. На столі, який переважно мав бути круглим, бачимо безліч посуду: блюда, таці, келихи, виделки, – тобто спізнається стиль бароко. Гетьман Мазепа отримав італійську освіту, мав манери як справжній француз, знався на французькій кухні аристократичного середовища. Франція впливала на всі сфери життя через впровадження ідей Конституції, які були ідеями Монтеск’є.

Отже, маємо Конституції: 1300(1600) – Сан Маріно; 1710 – Військо Запорізьке; 1787 – США; 1791 – Річ Посполита; 1791 — Франція.

Щоденник Михайла Грушевського показував, що 10% його бюджету йшло на цукерки, шоколад, солодощі – він пригощав дам, які полюбляли ласувати смачненьким. Взнаємо про кавову культуру як символ спілкування, каву як звичайний продукт. Навіть, в окопах 1920 року піклувалися про військо, щоби своєчасно була заварена кава як стимулятор.

Модерний елемент, вегетаріанство, поширює наші погляди на життя. Наприклад, Винниченко як свідомий веган, людина наповнена сонцем, що не сприймає насилля, намагається в перемовинах домовитися, має стереотип поведінки ненасильницький.

Неналагоджене харчування в 1918 році в Києві привело до катастрофи. Лозунг Скоропадського – забезпечити союзників хлібом – чи не умовні паралелі з сьогоденням? Так само як й поразка шведів через їхнє відволікання на пошук їжі. Зрозуміло, що тільки чітка логістика сприятиме нашої перемоги сьогодні.

Вже 90-ті роки: Кучма згадував, що був постійно голодним поки не став інженером, в 1996 році бігали в буфет, пили багато кави. Мороз й Кучма, так звані «люди з низів», говорили про дуже прості продукти 2000-х як років добробуту, коли вони вибилися в люди. Стандартні радянські страви спрощені, ласувати чимось екстравагантним люди були не в змозі.

Одеса – це буджацька кухня. Козаки в Бендерах готували бессарабський шафранний плов, знали спеціальні рецепти приготування риби, навіть, в дерев’яному відрі на камінцях; приготували коров’яче масло; продукти з яловичини, бастурму. Місцевого вжитку мала баранина. Кава була розповсюджена в Буджаку, в Кілії були свої кав’ярні. Богдан Хмельницький любив миро, ладан й … каву, – маємо гарний парафраз: до мира, ладану ще треба було додати гарний мішок кави. Османська імперська кухня напитувалася розмаїттям локальних місцевих кухонь.

Як завжди не можливо скласти гарного конспекту лекції Володимира Полторака, тому передаю тільки враження неначе помітки на серветках з ресторації, піддавшись його харизмі, відчуваючи його українську ментальність європейського вектору. Залишаємо на самостійне доопрацювання гарну тему, дякуємо нашому неперевершеному улюбленому лекторові!

Марія Фетісова.