Слухачі напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини» з паном Дмитром зустрічаються не вперше.

Дмитро Іванович, зробивши професійну кар’єру слідчого й прокурора, член Національної спілки журналістів з 2010 року й Національної спілки письменників з 2015 року, є автором декількох книг:

«З Саші, від криничок…» (Спогади і не зовсім прокурорські роздуми»; «Опальний секретар»(Спогади та діалоги колишніх прокурора і першого секретаря райкому партії про закон, законність і людські долі); «З дистанції часу» (Погляд на прожите та дещо із розмов колишніх прокурора району з першим секретарем обкому партії); «Жінка з зав’язаними очима» (Філософічні роздуми прокурора).

Нова книга Дмитра Щербаня «Ловитва невловимого» (Філософічні роздуми прокурора. З філософською усмішкою і не без моралі», Харків, 2021 – ось вона лежить переді мною. Гарна палітурка, чудовий папір й, головне не тільки для мене, а багатьох 60+ – читабельний шрифт.

Приємна несподіванка для читача – нова й чудова книжка, яку хочеться тримати в руках із задоволенням, неспішно гортати її сторінки, бо філософічні роздуми не для ковтання тексту цілком, а з можливістю поміркованого роздуму.

Окремого слова гідна передмова книги, яку написала письменниця Галина Тарасюк: «Так автор «Ловитви невловимого» Дмитро Щербань, володіючи вродженим літературним талантом і хистом оповідача, і літературознавчими умовностями, мимоволі творить свій власний і стиль, і жанр: своєрідний мікс інтелектуального детективу і філософського трактату, одвертої, почасти гіркої сповіді-монологу і діалогу із самим собою, покаяння уярмленого нічим не славного прокуратора римських провінцій, якій спровокував Сенеку на знаменитий трактат «Моральні листи до Луцілія».

Далі – більше, Галина Тарасюк підкреслює, що «автор, не цураючись «списувати Сковороду», сам дивуючись, змушує читача задуматися над нібито давно відкритими і відомими істинами…». Резюме: слухачам «Університету третього віку», які розпочали Марафон щодо 300-річчя Григорія Сковороди – читати корисно, доречно, доцільно.

Якщо дуже стисло й спрощено (але життя ніяк не спростити, треба прожити), то Дмитро Щербань як автор, обминаючи професійну деформацію (27 років роботи слідчого й прокурора в прокуратурі!), пройшов поміж Сциллою і Харибдою, поруч з умовним прокуратором – до сучасного українського філософа школи славнозвісного Григорія Сковороди. А назва книги – це дуже інтелектуальний і тонкий парафраз рівня самого Григорія Савовича. Людина не захлинулася, утім усім болем й несправедливістю, які не спостерігала, а намагалася сприйняти професійно.

В бесіді Дмитро Іванович поділився враженнями від перебування після 24.02.2022 року в Європі, Польщі й Німеччині. Зрозуміло, що його як більшість наших земляків вразило як там влаштовано усе для людей: дороги-автобани, міста з площами й культурними пам’ятками. Зрозуміло, що частина людей звідти не повернеться, бо знайде там роботу, а ті, хто повернуться, вже будуть мати інакший світогляд й сприяти змінам в Україні в позитивному ключі.

На багато питань відповів письменник слухачам напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини», по суті своїм одноліткам. Когось вразило те, що він відвідав столицю Німеччини Берлін, щоби подивитися на рейхстаг, про який йому розповідав батько; хтось перепитував щодо знищеного музею у Сковородинівці; а дехто дивувався прозорливості письменника, який написав про рідне село: «Саша – це вам не Херсон». Мабуть, головне – це надмірно болюча тема «гвинтика й системи», протистояння принципу «ліс рублять – скалки летять».

Залишилося прочитати книжку, яку автор Дмитро Щербань подарував слухачам «Університету третього віку» з дарчим написом з великою вдячністю за зустріч, й обговорити свої враження.

Марія Фетісова.