Цьогоріч українці відзначають Великдень, Свято воскресіння Господнього, 24 квітня. Навіть під час війни вони не нехтують своїми традиціями.

Розібратися в цій темі нам допомогли: писанкарка Ірина Михалевич; етнологиня та наукова співробітниця Національного центру народної культури Музею імені Івана Гончара Ярослава Музиченко, а також матеріали видання «Локальна історія».

Пропонуємо вам пройти тест, щоб перевірити себе та дізнатися більше про великодні традиції різних регіонів України.

1/13. Чим у минулому прикрашали паски у різних областях України?

Варіанти відповіді: Білою глазур’ю та фарбованим пшоном. Завитками, хрестами, сваргами з тіста. Віночками і пташками з тіста. Усі варіанти.

Великодні паски прикрашалися завитками, косами, віночками, подвійними хрестами, сваргами з тіста. Солярні символи були традиціними, адже паска символізувала повноту, цілісність, сонце, відновлення життя. Хоч у давнину верхівку паски дійсно прикрашали лише візерунками з тіста, але всередині ХІХ століття у містах та у ХХ столітті в селах став поширюватися звичний нам декор. Паску поливали цукровою глазу’ю та декорували фарбованим пшоном, яке зараз замінила кольорова посипка.

2/13. Яка випічка на Великдень НЕ була традиційною на теренах України?

Варіанти відповіді: Маковий штрудель. Сирна паска. “Мазурки” (калачі). Бабка. Жоден варіант.

Усі перераховані види випічки були традиційними великодніми стравами для різних регіонів України. Наприклад, сирна паска була особливо поширена на Слобожанщині та Наддніпрянщині. Бабки та штруделі найчастіше пекли на Буковині та Галичині, а на Волині та Поліссі могли готувати «мазурки» – невеликі калачики з горіховим чи фруктовим наповненням.

3/13. Що з цього було традиційним елементом приготувань до Великодня у Чистий четвер?

Варіанти відповіді: Хату прикрашали витинанками і стінописом, зокрема малювали дерево життя. Дівчата вибігали на подвір’я з мітлою та співали жартівливих пісень.  Люди закінчували всі роботи на городі до Страсної п’ятниці.

4/13. Що з цього українці клали у великодній кошик?

Варіанти відповіді: Грудку масла і вепрове м’ясо. Запечену сіль і мак. Хрін та часник. Ножі та ключі. Усі варіанти.

Крім Крім пасок та яєць, українці традиційно освячували свинину, молочні продукти, мак і насіння, запечену або варену сіль. Часник і хрін також освячували – частіше на заході України. І, так, ножі та господарські предмети також могли бути в кошику. Хоч на Волині й Поділлі освячення ножа вважали ознакою відьомства, на теренах Наддніпрянщини така традиція існувала. Освячену паску потрібно було розрізати, відповідно, освяченим ножем. Цих традицій українці дотримуються й досі.

5/13. Які з цих заборон існували в українській традиції?

У Страсну п’ятницю не можна було шити, ткати й прясти. У день приготування паски не можна було вилазити на піч. У неділю не можна було робити писанки. Усі варіанти. Писанки створювали протягом усього Страсного тижня. Дуже часто їх робили в суботу, але неділя була забороненим днем. Усі писанки мали бути готові ще до Великодньої служби, а розпис у неділю вважався гріхом. Стосовно приготування паски наші пращури мали багато забобонів: коли паска пеклася, не можна було сваритися, пускати до хати чужих людей, вилазити на піч. Інколи ґаздині вірили, що не можна навіть сідати, поки печуться паски.

6/13. Як на Волині та Поліссі українці створювали карбовані писанки?

Спочатку яйце фарбували у найсвітліший колір, а потім крапали на нього воском, і так само робили аж до найтемнішого кольору. Сирі яйця розписували воском, а потім варили у цибулинні, щоб віск поступово сходив та залишав візерунки. Яйця фарбували в один темний колір та довгий час сушили, а тоді по сухому барвнику гострим предметом видряпували орнамент. Усі варіанти. Карбовані писанки було прийнято дарувати на Волині та Поліссі. Звичай також досі зберігся на Чернігівщині. Спочатку воском розписували сирі яйця, потім клали їх у готовий холодний відвар з цибулиння і варили на малому вогні. Віск сходить не відразу, а поступово, тому орнамент карбується окропом, і на яйці залишаються світло-жовті візерунки. Водночас перший варіант відповіді описує процес створення «крапанки», а третій варіант – «дряпанки» або «шкрябанки».

7/13. Коли на Поділлі та у центральних областях було прийнято писати писанку «сорококлин»?

У Страсну п’ятницю. На «гробки». На Свято сорока святих.

На Свято сорока святих. Сорок святих – це свято, яке часто припадає на Великий піст і відзначається 22 березня. У цей день на Херсонщині, у Центрі України та на Поділлі нащі пращури писали «сорококлинки».

8/13. Що не прийнято було зображувати на писанках?

Тварин. Свастичні символи. Бджіл. Символи та істот, які асоціюються зі смертю. Усі варіанти.

Тварин. Свастичні символи. Бджіл. Символи та істот, які асоціюються зі смертю. На писанках не зображували символи, не пов’язані з життям. Наприклад, не прийнято було зображати черв’яків, павуків, мух тощо, пояснює етнологиня Ярослава Музиченко. Однак назви візерунків могли називатися, скажімо, «павуками».

9/13. Що робили дівчата, коли «водили гаївки»?

Ходили навколо церкви і по цвинтарю, тримаючись за руки. Грали в різноманітні ігри-плетениці: «Жучок», «Огірочки», «Горошок», «Воротар». Обирали «королеву весни» і коронували її вінком. Перший і другий варіант. Другий і третій варіант.

Зазвичай цвинтарі були біля церкви, тому українці несли Великодню радість і до могил предків. Після служби там виводили гаївки – стародавні весняні рухливі ігри з піснями. Тримаючись за руки, дівчата ходили неначе лабіринтами й «виводили» кола, зиґзаґи, спіралі. Ці «лабіринти» між могилами були символом проходження від смерті до життя – спадщиною язичницьких вірувань. Учасниці гри також відтворювали різні ігри-плетениці. Наприклад, коли грали у «Жучка», то утворювали місточок із рук, а «Огірочки» і «Горошок» передбачали «заплітання» за допомогою рук у довгу вервечку.

10/13. Що з цього українці НЕ робили після Великодня?

Ставили у дворі гойдалки, на яких молодь гойдалася. Водили козу та ставили побутові сценки еротичного характеру. Зводили барикади у хаті, щоб не бути облитими водою. Перший і другий варіант. Водіння кози – це характерний обряд для Маланки. На Великдень і після свята наші пращури мали інші забави, про які ви дізнаєтеся з наступного запитання.

11/13. Які з цих звичаїв практикували молоді хлопці у Великодній (Обливаний) понеділок?

Хлопці поливали водою не лише дівчат, але й худобу. Хлопці ходили по хатах із риндзівками. Вони співали «волочебні» пісні, схожі на колядки. Усі варіанти. У Великодній понеділок хлопці традиційно обливали дівчат водою. Та великодньою водою поливали також худобу, птицю і навіть вулики – вода була символом захисту, здоров’я та родючості. Також вони ходили з риндзівками і «волочилися» – це були обхідні обряди, як і колядування. Парубки ходили по хатах і співали риндзівки здебільшого для дівчат. Якщо дівчатам подобався спів (або й хлопець), вони давали хлопцям винагороду,

зокрема писанки та крашанки. Під час волочіння парубки співали волочебні пісні із побажаннями гарного урожаю та звеличуванням господарів дому – за це отримували подарунки.

12/13. Як дівчина мала відповісти на те, що її облили водою?

Вийти заміж за того, хто першим її облив. Дати хлопцеві писанки за це писанку.

За обливання дівчата давали хлопцям писанки та крашанки. Та на наступний день, у вівторок, дівчата могли обливати хлопців у відповідь. Обливання нікого не зобов’язувало до заміжжя, утім, воно могло свідчити про симпатію. Дуже часто парубки обливали саме тих дівчат, до яких планували свататись. А от відсутність уваги з боку хлопців у Обливаний понеділок була поганим знаком – таку дівчину могли вважати навіть «непристойною». Вдарити по голові та накричати. При нагоді штовхнути хлопця у ставок або багнюку.

13/13. Що українці робили зі шкаралупою від яєць, використаних для паски, після Великодня?

Давали їсти худобі. Чіпляли на палиці та встромляли на городі. Спалювали у печі. Перший і другий варіант.

Давали їсти худобі. Яєчну шкаралупу наділяли цілющою і навіть магічною силою, тому чіпляли її на дерева або на палиці. Зокрема такі звичаї були поширені на Закарпатті. Також шкаралупу дрібно товкли і давали їсти худобі та птиці. А от чого точно не практикували – так це спалювання. Чіпляли на палиці та встромляли на городі. Спалювали у печі.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Людмила Григор’єва: Зрозуміло, що традиції Великодня мають регіональні особистості, що передається від покоління до покоління в роду.

Лариса Ілляшенко: Одещина завжди була толерантна до традицій інших. Сьогодення вимагає зосередження на своїх традиціях.

Марія Фетісова.