Презентацію відкрила голова Одеської спілки поляків імені Адама Міцкевича пані Світлана Зайцева-Великодня.

Авторкою історичного коміксу є Діана Бабіч. Праця над коміксом є колективною – треба було не тільки переглянути багато архівних справ, які проходили за справою 00485, але надати одне одному психологічну підтримку. За словами Світлани Зайцевої-Великодньої, читати таки документи без сліз неможливо. Тому вибірка з Одеського архіву, яку відпрацьовано, стала документом людяності й толерантності, а також запорукою того, що така драма більш не повториться.

Серед присутніх на презентації, крім етнічних поляків, були також й етнічні німці. Голова німецької організації «Вігдебург» Вікторія Брандт і науковиця й письменниця Елеонора Плеська-Зебольдт.

Кожний учасник заходу заповнив анонимну анкету, в якій були питання щодо депортованих з Одеси: саме якої національності, з яких джерел дізнався опитуваний про них та таке інше. Як відмітила пані Плеська, депортували не тільки за етнічними признаками, але й соціальними. Вміння господарювати, бути заможними – все це відмічали представники влади й намагалися депортувати в малолюдні місцевості з нерозвинутою інфраструктурою, щоб виконати завдання за власний рахунок депортованих.

В коміксі мова йшла про одну родину, в якій батька пані Ванди Білецької засуджено саме за справою 00485. В залі був присутнім племінник пані Ванди, який розповів, що четверо сестер знищеного тільки за те, що в нього знайшли молитовник польською мовою, зберегли пам’ять про брата. Завжди згадували й читали за нього молитов. Тема, яку підняла польська громада, дуже болюча й актуальна досі. Громадянська позиція, сміливість, відвертість учасників дискусії, а головне, обраний час презентації саме у Різдво підняли захід на високий рівень.

Зрозуміло, що хоча б єдина сімейна історія в історичному контексті гідна того, щоб її почули й не замовчували. Коли таких історій безліч, коли вони доповнюються соціологічними дослідженнями, то нащадки складають цілісну драматичну історію свого етносу.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Марія Фетісова: Дуже вдячна пані Тетяні Бєловій, членкині НСЖУ й лідерці польського осередку, яка мене запросила на презентацію в бібліотеку імені Грушевського. Її чоловік Віталій Поперняк, є активним учасником Одеської спілки поляків імені Адама Міцкевича, він співає в хорі «Незапомінайки» (Незабудки), грає в виставах на польській. Невперше відвідуємо заходи високого рівню польській громади: театральні постанови, концерти, екскурсії. Після того як погортала в руках двомовний історичний комікс «Наказ 00485», отримала задоволення не тільки від якісної поліграфії (до речі, проект фінансований в рамках конкурсу «Полонія та поляки за кордоном у 2021 році»), але й структурою посібника, який сміливо можна використовувати як методичку керівникам, які ведуть гуртки біографічного напрямку серед молоді й пенсіонерів й відмічають зацікавленість темою попри відсутністю спеціальної якісної літератури.

Ольга Кривобокова: Світ змінюється дуже швидко. Ще вчора люди хотіли більш дозвіллєвого легкого відпочинку. Сьогодні зрозуміло, що виходять в лідери люди 60+          й молодше. Ми пам’ятаємо родинні розмови пошепки, про це не можна було говорити поза домівкою, але саме вони закладали внутрісімейні традиції, що можна, що небажано. Вдячні за ініціативу й велику справу й  одеським полякам, й одеським німцям, які спрямовані на відновлення хронології подій репресій в Одесі 1937-1938 рр.

Олена Д’якова: Маю польське коріння. Відвідую родичів й знайомих в Польщі. А в Одесі завдяки організації імені Міцкевича були в Ольвії. Цінуємо красу й розум Єлізавети Воронцової, Кароліни Собанської, Софії Потоцької. Сучасні лідери польської спілки, наприклад, Олексій Пластуненко, хоча не є етнічним поляком, але знайшов себе як співак й актор спілки. Він навіть брав участь в гастрольних турах на фестивалі різдвяних колядок в Івано-Франківську й аматорських театрів в Польщі.

Марія Фетісова.