Як російські письменники українську мову вчили https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-i-rosiyski-pysmennyky/31234588.html

«Пишучи у своїх дослідженнях про українсько-російські культурні зв’язки, мені, на диво, досить часто доводиться зустрічатися з комплексом меншовартості серед сучасних українців. Мої читачі часто не хочуть вірити, що серед видатних діячів російської культури, завжди було багато таких, що поважали та цінували українську культуру та українську мову, вважали українське культурне надбання нічим не меншим за російське та взагалі загальнолюдське.

Чим породжена така зневіра у культурні сили власного народу, мені, як українцю Росії, важко зрозуміти. Іноді навіть здається, що ми, українці Росії, хоч нас і мало, більше віримо та поважаємо власний народ, ніж ті українці, що народилися та живуть в Україні. Правду, мабуть, кажуть, що найтяжчі кайдани це ті, котрі обтяжують душу, особливо, коли ми накладаємо ті кайдани самі на себе. Ось з цією нашою українською меншовартістю, якою ми самі себе й обтяжили, мені б і хотілося поборотися перш за все своєю працею, згадавши ще раз кількох видатних росіян, які любили й поважали українську культуру, та навіть намагалися вивчити українську мову, щоб писати нею свої твори».

Пенсіонери сумісними зусиллями склали невеличкий квіз за публікацією щодо російських письменників, яких цікавила українська мова:

  1. Назвіть українськомовне коло спілкування Івана Тургенєва(1818–1883). У 1859 році Тургенєв в Петербурзі  близько знайомиться з учасниками місцевої Української Громади – Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Василем Білозерським, що саме тоді заходилися видавати в російській столиці перший український журнал «Основа». З особливим пієтетом члени петербурзької української Громади ставилися до Марка Вовчка (Марії Вілінської-Маркович).
  2. Що вам відомо за підтримку Марка Вовчка Тарасом Шевченком?

Тарас Шевченко надіслав Марії Вілінській-Маркович свій фотопортрет із дарчим написом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний і хрещений батько Тарас Шевченко» (Автор фото Андрій Деньєр, 1859 рік) 1860 року

  1. На кого ще з російських письменників справила незабутнє враження Вілінська-Маркович? Письменниця вразила ще й Івана Тургенєва, заради неї він вирішив вивчати українську мову, аби перекласти та видати її найкращі твори російською мовою. І хоч українська мова йому не дуже далася, і врешті-решт до допомоги з перекладом йому довелося долучити Пантелеймона Куліша, але того ж самого 1859 року в Петербурзі друком виходить перша перекладена на російську мову збірка оповідань української письменниці, під назвою «Украинские народные рассказы Марка Вовчка», а наступного, 1860 року, в журналі «Отечественные записки» повість «Інститутка», і в обох творах автором перекладу вказаний Іван Тургенєв.
  2. Хто з російських письменників виборював право на самостійність української мови? Тургенєву як великому російському письменнику, класику російської літератури було за честь стати перекладачем на свою рідну мову творів українки. В російськомовному довіднику «Русские писатели. Биобиблиографический словарь» (Москва, «Просвещение», 1990, т. 1, стор. 148) можна прочитати: «Уже самим названием сборника Тургенев подчеркнул право украинского языка и литературы на самостоятельность, что имело в ту пору большое общественно-политическое значение».
  3. Нагадайте етнічну складову Марії Маркович. Марія Вілінська-Маркович була етнічною росіянкою. Народилася вона в Орловській губернії, і як сама згадувала,мала батька-росіянина, бабцю «по матері – польку та литвинку», а діда «по матері – уродженця Московської губернії». Та одружившись з українцем Опанасом Марковичем, й сама стала свідомою українкою.
  4. Чому версія про те, що твори Марка Вовчка писав її чоловік Опанас Маркович для нас не є цікавою? Останнім часом в Україні з’являються дослідження, автори яких намагаються довести, що твори, що виходили під іменем Марка Вовчка, написані більшою мірою Опанасом Марковичем, ніж його дружиною, але ми тут цього питання торкатися не будемо, бо для нас у цій статті важливішим є ставлення Івана Тургенєва до українського слова, ніж щось інше.
  5. Назвіть імена видатних росіянок, які під впливом своїх чоловіків стали свідомими українками. Назвемо тут і Олександру Єфименко(1848–1918), з дому Ставровських, що народилася в далекій Архангельській губернії, але познайомившись тут з українцем Петром Єфименком, що відбував на російській Півночі політичне заслання, стала згодом визначним українським істориком, автором праці «Історія українського народу», 1906 рік.
  6. Кого з російських поетів називали «російським Шевченком»? Ще більш цікавою є історія російського поета, якого іноді називали Олексій Кольцов(1809–1842). Кольцов народився у Воронежі, на російській етнічній території, але на півдні Воронезької губернії розташовувалася Східна Слобожанщина, територія колишнього Острогозького слобідського полку, де жило багато українців. Кольцов походив з купецької родини, і в торгових справах йому доводилося бувати й на Східній Слобожанщині, і в самій Україні. Українська тематика настільки захопила серце й душу молодого поета, що він не тільки почав писати поезії на українські теми (особливо Кольцов захоплювався чумацтвом), але вивчив українську мову і спробував писати свої поезії українською.
  7. Яка думка щодо опанування українською Кольцова поширена? Зберіглося лише три поезії, написані ним по-українськи. Читаючи їх, відразу можна відчути, що писала їх людина, для якої українська мова не є рідною. Не є доцільним проводити паралелі з сучасним суржиком. Навпаки, разом з тим, саме бажання російського поета вивчити українську мову та писати нею, повинно викликати у нас повагу та знищити остаточно той комплекс меншовартості, про який автор згадую на початку цієї статті.
  8. Що говорили про експеримент Кольцова інші експерти? Літературний критик кінця ХІХ століття Михайло Комаровсправедливо зазначав: «спроба Кольцова писати по-українськи представляється вкрай цікавою, тим більше, що вона відноситься до того часу, коли на українській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Україні, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою».

Пенсіонери поділились враженнями:

Надія Біляєва: Тема вкрай болюча й актуальна. Вчити українську мову цікаво, корисно, але непросто. Дуже важливо мати підтримку збоку носіїв української мови. Дякуємо бібліотеці імені Грушевського й нашому куратору від бібліотеки Тетяні Мозговій.

Людмила Грубник: Для мене важливо в цьому питанні думка про комплекси. Для того, щоби уявити особисту ідентифікацію й відповісти на питання «Хто я?» багато з нас, людей старшого віку, позбулися імперських амбіцій, згадали своє коріння, складають родовід разом з дітьми й онуками. Щодо комплексу меншовартості в українців, мабуть, його вже позбулися також. Сьогодні важливо проводити паралелі з тими етносами, які вже пройшли подібні випробування або ідуть на крок попереду, наприклад, взаємовідносини англійців й шотландців.

Марія Фетісова.