Пенсіонери Приморського району, які є слухачами напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини» соціально-педагогічної послуги «Університет третього віку» подовжують онлайн-заняття.

Цього разу обговорювали книгу Миколи Томенка «Теорія українського кохання» (Київ, 2002). Книга відомого політолога й культуролога вийшла тиражем 5000 екземплярів, має понад сто сторінок. Автор пише про українське кохання в листах, поезії й прозі, а також приділяє увагу значенню українського кохання в пошуках національної мрії. Не обминає понять „філософія серця”, „фатальна жінка”, „вільна любов”.

Автор згадує відомих класиків й сучасних авторів: Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Володимира Вінніченка, Олеся Гончара, Михайла Стельмаха, Олександра Довженка, а також й Лесю Українку, Олену Телігу,

Ліну Костенко…  Усіх, хто в теорію й практику українського кохання вніс свої особисті спостереження, великий труд душі й серця.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Марія Фетисова: В мене особисто питання риторичне, на яке відповіді я поки не знайшла: чому Микола Томенко обминув у своєму дослідженні Оксану Забужко, саме її книгу „Польові дослідження українського сексу”, 1998, адже там також ідеться про любов.  Мабуть, через побоювання українського фемінізму.

Валентина Доценко: Маю звичку узявши книжку в руки відкрити її з кінця. Автор перелічує якості, які притаманні українським жінкам й чоловікам. Жінка – свята, симпатична, сліпуча, ставна, стильна, стихійна, темпераментна, тендітна, тиха, тямуща, фатальна, чарівна, чепурна, чуйна, чутлива, ясноока, ясночола, ясно щира. Чоловік – солідний, справедливий, справжній, статечний, стійкий, стріляний, стрункий, талановитий, твердий, тихий, химерний, чарівний, чемний, чулий, шовковий, щедрий, щирий, ясний. Це, на думку автора,  суто українські Інь й Ян. Хтось погодиться, а хтось ні, але авторська думка має право на існування. Мабуть, скажу банальне, що українських жінок в світі цінують, перш за все, за їх працелюбність, вміння пристосовуватися до обставин життя, відданість родині й дітям, а також й красу.

Надія Біляєва: Автор підняв тему любов-кохання, яка досі актуальна. Українці мають перевагу через наявність у лексиконі декількох слів любовної теми, вони наполягають, що ці слова не є синонімами.

Олена Д’якова: Маю грецьке коріння й добре знаю, що в греків аж чотири терміни, навіть більше, які схожі, але не ідентичні за значенням з поняттям любові: сторге, агапе, філія й ерос. Зрозуміло, що ерос є пристрасною любов’ю. Щодо інших, то агапе – це безкорисна любов-самовіддача, сторге – любов до родини, а філіо – товариська любов. Але – це все теорія. Українці зробили свій внесок в її розвинення. Хотілось би, щоби молоді люди не втрачали надії на те, що зустрінуть любов або кохання на своєму життєвому шляху.

Марія Фетісова.