Пенсіонери Приморського району, які відвідують напрямок «Українська платформа багатонаціональної Одещини», збираються щовівторка в Одеській універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського.

Кураторка напрямку, бібліотекар відділу соціокультурної діяльності Тетяна Мозгова, яка є носієм української мови, відзначає, що слухачки старанно готують невеличкі домашні завдання, читають вірші українських поетів напам’ять або з листа, знайомляться з біографічними даними відомих діячів української культури. Вони щиро вдячні за тематичні книжкові виставки, методичні поради, а іноді й за психологічну підтримку, якої досить часто потребують люди поважного віку.

Годину пам’яті українського поета Василя Стуса провели за читанням його віршів, згадали його життєвий шлях. Слухачки зауважили, що поетичний доробок Василя Стуса вимагає певної роботи та переосмислення творів.

Ліричні вірші Василя Стуса: «Я марно вчив граматику кохання» (1963), «Мов лебедино розкрила тонкоголосі дві руки…» (1972), «Вимріяна і жива донині…» (1972), «А ти, як гілочка бузку…» (1972), «Запахло сонцем, воском і зелом…» (1972) – дуже мелодичні, сповнені чистим смутком, торкаються найтонших струн душі.

Багато віршів – суто автобіографічні, деякі вирізняються пророцтвом і дивують нас щодо долі Донбасу. Феномен Стуса ще раз наводить на думку, що українська ментальність і український дух завжди був і залишається присутнім у нинішньому, хоч і окупованому Донбасі.

 

 

Авторка: Марія Фетісова.