Представниками наївного мистецтва в Україні є Катерина Білокур (1900-1961, Богданівка, Київська обл.) й Марія Приймаченко (1908-1997, Болотня, Київська обл).

Для одеситів буде приємною несподіванкою, що ми маємо також свою представницю наївного мистецтва, яка мешкала поруч з Одещиною, на Миколаївщині. Це – Поліна Райко, в дівоцтві Солдатова, яка мала вражаюче прізвище, що сприяло всупереч драматичним життєвим подіям створити свій власний райок на землі.

Багато чудових публікацій про Поліну Райко стануть підмогою тим, хто розгубився у власному житті, хто не має підтримки, опустив руки, знесилився, в кого залишилася надія тільки на Бога й на самого себе.

Отже, про Поліну Райко – таке життя, що не позаздриш. Втратила доньку, чоловіка, сина. Залишилася самотужки. Саме тоді жінка, усвідомивши, що немає звідки очікувати допомогу розмалювала свою домівку, перетворивши її в чудовий осередок казкової краси. Розписувала власноруч домівку, паркани, усі домашні приладдя самим дешевими красками, на які витрачала всю свою пенсію. На її щастя домівку викупила родина з українським корінням, яка проживає в Канаді.

Але особистісна драма полягає в тому, що Поліні було дуже важко спілкуватися з людьми, які зацікавилися її мистецтвом. Зі слів сусідки, яка добровільно узяла на себе обов’язки екскурсоводині й біографіні Поліни Райко, Поліна відійшла у світ інший легко. Повернулася додому зі стаканчиком морозива, поласувала їм, а на ранок не вийшла з дому, залишивши дійсно райок, який створила переплавивши увесь свій біль на картини свого життя.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Людмила Обченко: Дуже важко слухати про життя таких жінок. Зрозуміло, кожний хоче веселого, цікавого. Чужий біль не всі сприймають. Але й чужий біль загартовує. Треба великі гроші, щоби зберегти спадщину Поліни Райко. Молоді будуть їздити, дивитися, а нам добре, що хоча б почули про людей незламного духу.

Галина Глущенко: Наші жінки завжди непереможні. Дуже боляче слухати, а уявити просто неможливо.

Марія Фетісова.