Стартував екскурс від Одеської обласної наукової універсальної бібліотеки імені Грушевського, саме тут об’явили місце збору. Саме тут була надана методична допомога для збирання матеріалів з краєзнавства щодо провулка Нечипуренка, який у різні часи мав назви: Авчинниківський, Грязний, навіть, Ромена Ролана й знаходиться в самому центрі міста від Троїцької до Жуковського. Авторський екскурс Віктора Ерака, головного інтерв’юєра відомого одеського журналіста Олександра Бабича за його книгою про одеську окупацію. 

Віктор Михайлович мешкає в будинку за номером 14, який є об’єктом для пильних, не ледачих краєзнавців. Саме тут жили сестри Верба, що підтверджує графіті в середині двора, а ще жив письменник Аркадій Львов, який написав книгу «Двір». Таким чином, двір має ауру одеських пісень й байок. Але наш невтомний екскурсовод розповів по те, яким двір був у роки окупації, саме тут знаходилася комендатура румунських й німецьких окупантів. В побуті окупанти вирішували питання ремонту одягу, прання, приготування домашньої їжі. 

Дідусь Віктора Михайловича колись завідував господарськими питаннями двору, як мудра людина він залишив для збереження сім’ї дві кімнати, «зайві» віддали, перетворив квартиру на велику комуну. В окупацію продовжували працювати ресторації, театр, мілкі підприємства. Контрамарка до театру надавала право пройти містом поза комендантську годину, але прискіпливо перевірявся маршрут слідування. 73 доби окупаційного життя були дуже складними для одеситів. 

Екскурсанти мали можливість зайти в старовинні приміщення внутрішнього двору, помилуватися гвинтивними сходами під’їзду й їхніми ажурними перилами – чудова натура як кажуть режисери. Сьогодення сприяло відчуттю крихкості життя, зі одного боку – товстезні стіні наче мури, з другого – людина, вразлива й незламна духом водночас. 

Другим об’єктом екскурсу стала будівля під номером 12, від якої в Одесі почалася держава Ізраїль. Багатоплановий екскурс мав ще одну складову про караїмів Одеси, їхній кодекс честі Меджнуму, якого додержувалися його представники, опікуюся й піклуючись про благополуччя населення Одеси, але його вирішили продовжити в бібліотеці наступного разу.

 

Марія Фетісова