ПЕРЕКЛАД:

Одесит Олександр Рибников придумав сім тисяч авторських ребусів для свого сина російською, англійською й українською. Тепер ці головоломки чоловік виставив в відкритий доступ в інтернеті, щоб й інші діти могли розвиватися й тішитися.

«Думська» поспілкувалася з безкорисливим вигадником.

Все почалося з появи на світ сина Кості. Олександр як турботливий батько намагався навчити наслідника всьому, що вмів сам – грі в шахи, іншим настільним іграм, роботі з викруткою й паяльником, вирізати з дерева. Іноді батько з сином проводять дозвілля з металошукачем в руках (не на пам’ятниках архітектури, зрозуміло). Здобиччю часто стають дореволюційні гільзи, а одного разу – навіть снаряд часів Другої світової війни. Одесит тоді визивав ДСНС.

А потім справа дійшла й до ребусів – це коли слово зашифровується за допомогою символів й малюнків. В дитинстві наш герой й сам обожнював розв’язувати такі головоломки, раніше їх часто публікували в дитячих журналах. Рішення ребусів добре розвиває логічне мислення, збільшує словарний запас, тренує інтуїцію й розширює кругозір.

«В дитинстві я виписував журнал «Трамвай» (виходив в 1990-1995 роках). Пам’ятаю, як пізно вночі, коли батьки спали, я сідав у вікна, за яким світив місяць, й запоєм його перечитував. Коли мій син уїжджав до бабусі на канікули, я йому писав листи з малюнками, придумував веселі історії. Це був такий особистий дитячий журнал. Потім йому сподобалося розшифровувати ребуси. В інтернеті я їх знайшов буквально сто штук. Син їх усі розв’язав й попросив ще. Зрозуміло, були ребуси, які складалися автоматично, роботами – але вони всі бездушні, й слова там зовсім не дитячі», – говорить Олександр.

Тоді він вирішив узяти справу в свої руки й почав складати ребуси сам. В той час чоловік працював в одному з одеських ресторанів – не менш як шістнадцять годин на добу. Ідеї, які приходили йому в голову, Олександр тут же записував на серветках. За день складав до десяти головоломок. Ребуси він зклеював між собою в гармошку довжиною тридцять метрів.

Не зупинявся творчій процес й  вдома. Поки вся сім’я спала, з дванадцяти ночі до чотирьох ранку чоловік підбирав в інтернеті малюнки й складав ребуси на комп’ютері. Олександр підрахував, що в такому режимі він провів біля двох років. Результатом стало чотири тисячі ребусів російською.

На цьому автор не зупинився. Ще рік він витратив на складання двох тисяч ребусів українською. Півроку пішло на роботу з підготовки збірника з ребусами англійською – їх вийшло десь з тисячу.

«Ребуси я складав з великою любов’ю для сина, а коли він всі розв’язав, я подумав, що було б неправильно залишати мої напрацювання на папері. Я взагалі дуже люблю дітей й тому вирішив поділитися плодами своєї праці з іншими й викласти все це в інтернеті. Головне, щоб діти читали й розвивалися», – така думка Олександра.

Ребуси Олександра Рибникова розраховані на три вікові категорії – дітей чотирьох, шести й восьми років. Для самої старшої категорії є головоломки з уклоном в шкільну програму – щоб повторювати вивчене й було б цікавіше. Задачки побудовані таким чином, щоби розв’язати їх було під силу кожної дитині. В крайньому випадку дитина може скористатися підказкою.

Роботи одесита публікуються в чотырьох дитячих журналах – українській «Бджілкі», російській «Жар-птиці», білоруській «Смугастій газеті» й французькому журналі російськомовних «Ключ». Час від часу автор друкує збірки своїх ребусів на домашньому принтері й розносить читачам дитячих бібліотек. Їм там дуже раді.

Доступні головоломки й на сайті www.planetarebusov.com. Що важливо – скачати ребуси можна абсолютно безкоштовно.

Олександр Рибников говорить, що тепер син розгадує дитячі квести – з задачками на логіку, технічними, математичними й символьними. Люблячому татусеві нічого не залишалося, як знов зайнятися творчістю.

«Мені прийшлося два тижні не спати, складати йому на кожний ранок новий квест. Якщо в мене буде час, обов’язково зроблю авторський матеріал за квестами», – говорить Олександр.

Ще в планах одесита – написати книгу «Дитячі анекдоти з Одеси від Кості Рибникова». Туди увійдуть смішні висловлювання хлопчика, які Олександр записував з того моменту, як сину виповнилося два рочки».

Пенсіонери поділилися враженнями:

Марія Фетісова: Такий креативний татусь Олександр Рибников! В нього з сином Костею чудові відносини, вони розуміються, знаходять спільну мову у своєму чоловічому світі. Олександр Рибников розповів про себе як стати справжнім чоловіком й татусем. Хотілося би почути хоч слівце про матусю й дружину, але це залишилося поза межами твору. Для молодих жінок, які стикаються з формальним батьківством, коли їхній чоловік й батько дитини, крім роботи вже не може нічого, цей текст буде доброю знахідкою. Але цей твір описує тільки частину життя Рибникова-старшого. Нам невідомо де працює чоловік зараз (раніше він працював «в одному з одеських ресторанів» не менш як шістнадцять годин на добу). Припускаю, що батьківство надало чоловікові шанс знайти себе.

Надія Біляєва: Таке цікаве, але нетипове батьківство.  Головне, що людина знайшла себе – це добре. Можливо, ще малий Кость нас потішить своїми успіхами. А поки люди виборюють своє місце в житті.

Людмила Грубник: Мене зачепило «Складав головоломки на роботі й ночами» –  то б йому роботодавець дав! Зрозуміло, що авторка мала на увазі, що творчий процес так захоплює, що не відпускає у робочі часи, але це така особливість чоловіка як й творити у ночі, коли ніхто не відволікає, можна зосередитися на головному. Дякуємо чоловіку за відвертість, за творчий пошук.

Відповіді на деякі питання й до того ж фото Олександра знайшли на іншому сайті – «Культурометрі»: «В той час Олександр поєднував роботу науковим співробітником (!!!) в Одеському музеї західного й східного мистецтва (!!!) і офіціантом ввечері (!!!) й ребуси виходило складати буквально на льоту кожну вільну хвилину», – творчість й батьківство стали надійним захистом від перенавантаження.

Записала Марія Фетісова.