Однією з доцільних форм роботи в умовах карантинних обмежень сьогодення є дистанційна. Слухачки використовують газети «День» (редакторка Лариса Івшина) й «Чорноморські новини» (редактор — Іван Мельник). Цього разу узяли статтю Василя Вельможка, члена Національної спілки краєзнавців України:
«ДНІПРОВА ЧАЙКА: ПОЛІТ ТРИВАЄ», https://chornomorka.com/archive/22299-22300/a-15469.html
Зазвичай самостійна робота складається з того, щоби статтю прочитати, знайти її головне мотто (воно не завжди співпадає з назвою статті), виписати нові для себе або незрозумілі слова, скласти коротеньку анотацію або квіз чи кросворд).
Головне мотто статті:
Цьогоріч шанувальники української літератури відзначають ювілеї двох видатних майстринь красного письменства — 150-ліття Лесі Українки та 160-ліття Дніпрової Чайки. І якщо ім’я Лесі Українки добре відоме не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами, то про Дніпрову Чайку навіть через три десятки років після проголошення Незалежності знають не всі, а тим паче — її справжнє прізвище. Хоча її слово мало б гордо бриніти у серці кожного свідомого українця.
Слухачки сумісними зусиллями склали коротенький квіз:
- Дніпрова Чайка, зрозуміло, то є псевдо. Яке справжнє ім’я Дніпрової Чайки? (Людмила Олексіївна Березіна, після шлюбу більш відома як Людмила Василевська).
- Де саме народилася Дніпрова Чайка? Народилася майбутня письменниця у с. Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині — с. Зелений Яр Доманівської селищної громади Вознесенського району Миколаївської області).
- Хто були батько та мати Дніпрової Чайки? Батько, сільський священник Олексій Березін, за походженням росіянин із Владимирської губернії, шанував книгу, знання, тож дбав про духовний розвиток дітей. Обстановка в сім’ї сприятливо позначилася на формуванні світогляду Людмили та двох її братів і сестри. Мати, Наталка Угринович, була спадкоємницею відомого козацького роду із Запорізького краю. У родині часто звучали спогади про українську вольницю, колишній розквіт Батьківщини.
- Де навчалася Дніпрова Чайка? Людмила Березіна рано навчилася читати, тому на восьмому році батьки віддали її до Херсонської жіночої гімназії. Але дівчина тяжко захворіла на кір та бронхіт і ледве не осліпла, тож її забрали додому, де через рік вона одужала, щоправда, назавжди залишившись короткозорою. Навчання продовжила в Одесі, у спеціальній школі Михайлівського жіночого монастиря, однак вблагала батьків забрати її звідти. Завершувала освіту в Одеській приватній жіночій гімназії Ганни Григорівни Піллер, яку закінчила в 1879-у, здобувши право викладати російську мову та історію. (Сьогодні в будівлі колишньої гімназії працює Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу, вихованці якого пам’ятають і пишаються тим, що тут навчалася славетна українка). Навчаючись у гімназії, кожні свої канікули Людмила проводила під Херсоном, у тих селах, де правив службу Божу її батько (а це Маячка і Збур’ївка), гостювала у дядька Петра Березіна в Голій Пристані, у родичів і друзів у Білозірці та Олешках, татарська слободка Алма-Томак (тепер село Піщане Бахчисарайського району).
- Де саме був надрукований перший вірш Людмили Березіної ?У 1883-у в газеті «Одесский вестник» був уперше надрукований вірш Людмили Березіної, написаний російською, — «На смерть Тургенева».
- В якому журналі були надруковані вірші «Вісточка» і «Пісня» та оповідання «Знахарка»? Усі були надруковані в журналі «Нива».
- Географія життєвих подорожей Дніпрової Чайки: село Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині — село Зелений Яр Доманівської селищної громади Вознесенського району Миколаївської області); місто Одеса; Херсонська область, Маячка і Збур’ївка, Гола Пристань, Білозірка та Олешки. Життя і творчість Дніпрової Чайки тісно пов’язані з півднем України: тут вона народилася, навчалася в гімназії та вчителювала. Разом зі своїм чоловіком описала цей край, як український, спростувавши московський міф про Новоросію та показавши, що «культура і цивілізація тут були й до Російської імперії».
- Ідейні принципи Дніпрової Чайки: З юних літ дівчина зацікавилася творами Гоголя і Шевченка, історичними працями Скальковського й Куліша, Антоновича та Яворницького. «Знаю тепер, що я українка, — так занотувала в своєму записничкові молода літераторка. — Ніякі лихоліття, слова й події Великої Росії не хвилюють мого серця так, як історія України, ніякий спів не знаходить такого відгомону в мене в душі, як український, ні за кого не болить так серце, як за її помилки, її виразки — відлунюють стогоном у мене в душі. І чим більше бачу в її історії помилок, недоліків, тим палкіше люблю її».
- 1885-го вийшла заміж за Феофана Василевського, відомого у літературному світі під псевдонімом Софрон Круть. Вони познайомилися в 1884-у на археологічно-етнографічному з’їзді в Одесі. Феофан був на шість років старший за наречену. Також народився в родині священника, закінчив Київську духовну семінарію, потім навчався в університетах Петербургу та Одеси. У 20 років пішов добровольцем воювати з турками на Балканах. Жив у Загребі, Белграді та Празі. У Женеві бачився з Михайлом Драгомановим, ідеї якого сповідував. Відслуживши військову службу, вийшов у відставку в чині молодшого унтер-офіцера. Належав до молодого крила Одеської громади. Багато писав про культуру й побут південних слов’ян, друкувався в галицькій періодиці. Його особисто знав і підтримував Іван Франко. Із 1880 року служив статистиком у Єлісаветградському земстві (нинішній Кропивницький). Брав участь у роботі місцевого україно-фільського гуртка, який допомагав грішми народовольцям, про що стало відомо поліції. У 1885-у Василевського заслали під гласний нагляд до Херсона, де вони й побралися з Людмилою.
- Які праці Дніпрової Чайки шанували її прихильники? Деякі літературознавці ставили талант Дніпрової Чайки навіть вище, ніж талант Лесі Українки. Сергій Єфремов так оцінив її новаторство: «Дніпрова Чайка витворила в нашому письменстві особливий жанр символічних малюнків, у яких під зовнішніми реальними рисами раз у раз чується глибший зміст, таємниче порівняння між подіями в природі й людським життям». Особливою філігранністю відзначаються її «Морські малюнки», якими захоплювалися Михайло Коцюбинський, Павло Житецький та інші видатні майстри й поціновувачі художнього слова.
- Яку саме ювілейну монету випустив національний банк до 150-річчя Дніпрової Чайки? До 150-річчя від дня народження Дніпрової Чайки Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом 5 гривень.
Пенсіонери поділилися враженнями:
Надія Біляєва: Завдяки напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини» познайомилися з багатьма відомими українками. Минулого разу Лариса Ілляшенко підготувала доклад про Квітку Цісик. Дніпрова Чайка – це також відкриття.
Тетяна Куліковська: Дуже цікаво, впливово. Красиві, талановиті жінки просували українську культуру в світі. Багато імен на слуху, багато невідомих. В бібліотеці був чудовий проект «Я зробила себе сама», в якому сучасними методами згадували й закріплювали їх через візуальні образи особи: співачка Соломія Крушельницька, поетка Леся Українка, мисткиня Катерина Білокур. Це велика робота – заново прошити українську ментальність через культурну спадщину.
Марія Фетісова.
Залиште коментар