К Международному дню хиджаба: что думают о традиционном мусульманском платке в Одессе  Автор Дмитрий Жогов

https://dumskaya.net/news/k-mezhdunarodnomu-dnyu-hidzhaba-chto-dumayut-o-t-159286/

Слухачі напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини» Приморського району зробили переклад й обговорили події.

ПЕРЕКЛАД:

«Все частіше помічаю на вулицях жінок вхіджабах. Їх можна побачити з дітьми на дитячих майданчиках. Спілкуються поміж собою на особисті теми.

Отже, визначимося з термінами.

Паранджа – це довгий халат без форми, який приховує все тіло. Обличчя закривають чачван, мілка сітка з кінського волосся, її можна трохи піднімати. Небажано робити це поруч прихильників руху Талібан.

Хіджаб в вузькому сенсі – це суто хустка на голові. В широкому сенсі – не тільки хустка. Це усіляка жіноча одежа за нормами шаріата. Така одежа повинна приховувати все тіло й волосся жінки. Відкритими залишаються лише обличчя, кістки рук й ноги нижче кісточок.

Ще є буркуні, купальний костюм, якій одягають на пляжі мусульманки. Його задача –  приховати контури тіла жінки, яка купається. Буркіні був заборонений у Франції, потім його знов дозволили. Супермодель Халіма Аден знялася в буркіні й з явилася в хіджабі на сторінках журналу Vogue й виглядала витончено-пікантно. Зрозуміло, що все було «від кутюр».

Для багатьох хіджаб – символ поневолення й безправ’я жінки. Саме для них – це знак внутрішньої свободи. Мусульманки з гордістю підкреслюють, що вони є мусульманками і ніхто не заперечить носити їм їхню одежу.

Єдиної думки немає, тому звернулися до жителів Одеси, які мають різні погляди на дотримання хіджабу.

Хіджаб, за думкою дівчат, які міряли його, дуже добре гріє, особливо в таку вологу погоду, як зараз  1 лютого, у Міжнародний день хіджабу.

Поміряти жіночий мусульманський головний убор на Дерибасівській  – справа не проста, з використанням булавок й нахльостом кінців тканини. В нагороду жінкам дарували троянду.

Обличчя у  жінок стають благоліпними й  скромними. Акцію щодо одягання хіджабів й дарування троянд на Дерибасівській проводили жінки з мусульманської громади Одеси. Вони вже декілька років в цей день таким чином спілкуються з містянами, що виходить не вимушено й весело.

Запитуємо секретаря громади Джамілю Скороенко:

– Я ви ставитеся до того, що дівчат, які відмовляються носити хіджаб (припустимо, в Ірані) саджають за грати, якщо не помиляємося разом з матерями?

– Ну, це політика. Політики я не торкаюся, через що відповісти на це питання коректне й правильно не можу. Це більше як політичні рухи. В ісламі немає такого, якщо жінка не носить хустку, її треба закрити у тюрму.

Анна Леонова, феміністка, голова оргкомітету Одеса Прайд

– На мій погляд, люди можуть носити будь-яку одежу, яка їм подобається. Але дуже важливо, щоб у людини дійсно був вибір, а не його ілюзія й відчуття безпеки. Обов’язкове або добровільне-примусове носіння хіджабу жінками, обмежує їх в правах, сприяє збільшенню бар’єрів й рамок, в які вони вимушені вписуватися. Якщо придивитися до прикладів в країнах Ближнього й Середнього Сходу, то можна побачити як жінок цілеспрямовано намагаються знеособити, знищити права на свободу самовираження, думки,  голосу, прикриваючись релігією й традиційними цінностями. Немає нічого поганого в хіджабі як культурно-національному символі, але жахливо, коли він стає інструментом тиску, домашнього насильства й обмеження прав.

Тагір Мінібаєв, політичний біженець з Росії:

– Хіджаб носять й дружина, й донька. Одесити, на мою думку, відносяться до цієї одежі мусульман без ворожнечі. За ці п’ять років, що ми знаходимося в Україні, ми рідко стикалися з нетерпимістю відносно нашої релігії

– В Ірані деякі жінки принципово відмовляються носити хіджаб, цілі акції в Інтернеті проводять. Якої думки з цього приводу?

– Уявіть собі, що в Україні вийдуть абсолютно голі люди, з протестом щодо носіння будь-якої одежі. В кожній країні свої закони, свої правила, своє уявлення красивого й потворного.

В Ірані в соцмережах, в Фейсбуці, посилюється рух My Stealthy Freedom  (Моя таємна свобода). Прихильниці цього руху виступають проти обов’язкового носіння хіджабу. Вони публікують свої фото з непокритою головою, в європейському одягу з макіяжем. Й відео як за це їх  б ють чоловіки. Вони також виборюють звільнення цих жінок. Які потрапили в тюрму разом з матерями за те, що виступили проти носіння хіджабу. З’явилася спільнота чоловіків, які в підтримку жінок також одягають хіджаб.

Правовірні мусульманки підкреслюють, що носять хіджаб тому, що самі бажають. Для них хустка є способом самоідентифікації й символом свободи. Той самої свободи вибору, яку виборюють захисники прав жінок на Заході».

Пенсіонери поділилися враженнями:

Валентина Богач: Для людей 60+ питання щодо толерантного ставлення до інших в багатоетнічній й полікультурній Одесі не існує. Навпаки, ми відчули, що треба відстоювати своє: мову, борщ, письменників.

Наталія Янкунас: Як то кажуть «Схід – справа тонка…» Але процеси й там, й тут однакові: всі виборюють свої права. Мені подобалося, що там відповідальність за виховання доньки несе так само її матуся, яка з донькою потрапляє за грати, якщо вона порушує правила поведінки. За спостереженнями, бачимо, що мусульмани в Україні частіше одружуються на українках. Наших дівчат цінують за розум, красу, вміння підтримувати. Акція несе повагу до жінок у хіджабі. Нехай би українською хусткою вкривалися не тільки на Різдво та на концертах самодіяльності.

Марія Фетісова.