Звернутися до такої цікавої й, головне, життєвої теми, надихнула стаття «Велике копання» Анни Данильчук з газети «День»  від 23 вересня 2021 (редакторка Лариса Івшина).

Головний посил статті:  «Про те, що картопля — особливий продукт на столі українців, свідчить хоча б кількість слів, якими ми називаємо цей коренеплід — бульба, бараболя, крумплі, боришка, бурка, банц, барабуля, картопа, мадибурка і ще з десяток похідних. Страв, у яких вона відіграє головну смачну роль чи виступає розсипчастим тлом для інших інгредієнтів, — не злічити, тому якщо не задумуватися, здається, картопля була з нами завжди… Проте один з головних європейських продуктів завойовував цей континент іще повільніше, ніж конкістадори його батьківщину».

Отже, крім усіляких розповсюджених назв корнеплоду, згадаємо назви страв, в яких картопля є головним інгредієнтом: драники або деруни (млинці або оладки з картоплі); картопляні зрази;  вареники з картоплею; картопля фарширована.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Марія Фетісова: Маю родичів з Полісся, де до картоплі ставляться дуже поважно й серйозно.  Майже усі пересічні поліщуки вирощували картоплю на окремих ділянках. Зазвичай копають картоплю у сонячні теплі дні наприкінці осені. Складають у мішки, потім вивозять з поля. Мені довелося бути, коли вивозили не картоплю, а буряки. Везли  візочком по під гору, майже на собі, це було нелегко. Але відмовитися від вирощування коренеплодів не погоджувалися. Крім того, що корнеплоди ідуть в їжу,   картоплею годують також домашних тварин. Коли була студенткою, бабця завжди казала, щоби приїздила з Києву по картоплю, бо   матуся не має гарних припасів у багатоповерхівці. Дядько Павло деруни мав за фірмову страву. Чистив, потім тер на тертушці, смажив на пательні. Деруни в нього дійсно були фірмові – пухкі, з часником й сметаною. 

Надія Біляєва: Я народилася в селі, родина в нас була велика. Картоплю зазвичай копали у городі у вихідні дні, коли всі були вдома вільні від навчання або роботи. Водночас запалювали багаття, коли багаття розгориться в нього вкидали декілька картоплин, щоб вони запеклися. Картопля виходила дуже смачна, розсипчаста. Всі були дуже задоволені, ситі й замурзані. Частину картоплі засипали в яму й закривали на зиму, частину складали у підпілля в засіки будинку.

Лариса Ілляшенко: Мій батько народився на Полтавщині. Кожне літо ми їздили до бабусі й дідуся. Бабуся запитувала, що нам зварити. Ми завжди відповідали: «Картоплю в печі». Такої смачної у місті ніколи не виходило зготовити.

Валентина Доценко: Я пропоную усім заспівати гімн картоплі, бо вона того гідна:

Популярна з давніх пір,

І як страва, як гарнір.

Ти, картопле, – другій хліб

На сніданок й обід –

Добра з всяким молоком,

Також кислим огірком,

З свіжим маринованим,

З кроликом тушкованим,

З рибою чи з м’ясцем,

З котлетою й холодцем,

З куркою чи з гускою,

З кислою капусткою,

З свіжими томатами,

З різними салатами,

Добра із печінкою,

З оселедцем, кількою,

З анчоусами, шпротами,

А також з антрекотами,

Мабуть, сотню страв

Приготовить з тебе мав.

Ти народ у важкий час

Не один спасала раз,

Честь картоплі й хвала,

Щоб великою росла.

Марія Фетісова.