28 жовтня, у більш ніж 30 країнах світу, зокрема і в Україні, відзначають День бабусь і дідусів. З нагоди свята пошукова система Google випустила новий дудл. 

З Інтернету:

Так, на головній сторінці браузера з’явився малюнок, на якому зображені пташки з пташенятами, що співають. При цьому дорослі пташки уособлюють дідуся й бабусю. А пташина родина постає на тлі будиночка. Свято бабусь і дідусів виникло відносно нещодавно – у 2009 році. Його заснувало нідерландське Квіткове бюро. Ідея полягала у тому, щоб онуки цього дня вітали своїх дідусів і бабусь та дарувати їм горщики з живими квітами, що символізують зв’язок поколінь. За можливості сьогодні обов’язково варто завітати до своїх бабусь та дідусів, щоб привітати їх з цим милим і душевним святом. Якщо ж неможливо привітати наживо, то слід надіслати листівку або вітання для своїх рідних людей.

Пенсіонери згадували з вдячністю про своїх бабусь і дідусів:

Марія Фетісова: В мене було дві бабусі й один дідусь, другий дідусь не повернувся з війни. Чи схожа я на когось з них? Напевно, що ні. Чи хотіла б бути на них схожою? Навіть, не знаю. Доля в кожного з них непроста. Обидві бабусі прожили понад вісімдесят. Бабуся Галина мріяла про те, щоб в дітей була вища освіта й «професія в руках», тобто економічна незалежність від чоловіків – так й вийшло: усі її три доньки мали вищу освіту, хоча в ті роки це не було дивом. Вона вміла все: готувати, шити, в’язати, лікувати. Друга бабуся, Надія, залишилася удовицею, працювала в торгівлі, а коли вийшла на пенсію, працювала в газетному кіоску. Її пенсійні роки були цікавими, вона відвідувала родичів й підтримувала з ними міцний зв’язок. Влітку ми разом читали «Консуело» Жорж Санд, я не встигла дочитати і тоді бабуся узяла в бібліотеці другу книгу, надіслала мені поштою. Зрозуміло, ми не знали біографії Жорж Санд, але книгу прочитали з задоволенням.

Олена Д’якова: Я вже неодноразово розповідала про своїх бабусь (Мои одесские бабушки, Разумова Стефания Емельяновна и Дьякова Ксения Ивановна, дают мне опору в трудные минуты жизни», Одесский обозреватель) – так воно й було.

Людмила Обченко: Я вже сама бабуся. Влітку була з онуками на дачі – це справа не проста, а дуже відповідальна. Думка про те, що онуки в змозі відпочивати, а діти спокійно працювати, давала можливість долати перешкоди. Мені дуже хотілося, щоб онукам було добре, щоб вони відпочили на свіжому повітрі, а не в карантинних умовах.

P.S. Згадала пісню «Бабушка с дедушкой рядышком» Раймонда Паулса і Іллі Резніка. Зрозміло, що дуже хотілося побажати бути разом й поруч усім подружжям, бачити одному в другому молоді очі й струнки фігури, а також тішитися онуками – нехай життя продовжується.   

Записала Марія Фетісова.