Хотілося, щоби усі пенсіонери поважали себе. Людина у віці 60+ вже навчена життєвим досвідом, що потрібно стримуватися, на завжди висловлювати свою думку, тому що можна образити іншу людину. Також людина з роками й досвідом, вчиться входити у положення іншого, розумітися на позиції іншого. Для мене головне – не засуджувати іншого.

Сама виросла в сім’ї, де відносини були дружні, чим дуже пишалася. Тепер розуміюся на тому, що це було й добре, й не дуже. Але можу відверто сказати, що в перемовинах я довожу свою думку без побоювань бути не сприйнятою.

Взагалі я дуже толерантно ставлюся до людей інших етносів, з однаковою повагою, тому що в нашому роді є багато етносів, в тому числі поляки й грузини.

Ще цікавий момент Через війну українці «постаріли» вже на 10-15 років – інформація за довідкою МОЗ.

Але пригадаємо про «молодих старих» й «старих молодих», таких яскравих прикладів повно по життю. Перших ми бачимо, навіть, в наших малюках, які кумедно копіюють своїх дідусів й бабусь зовнішньо: за манерою спілкування, деякими звичками (підпирати голову, морщити обличчя, кректати).

Мова про вкрадено дитинство у воєнні часи вкрай важка.

Про відкладену старість хіба треба сумувати? Немає як посидіти на лаві, погуляти з подружками?

Треба пригадувати тактики виживання, які були доцільні в наших бабусь, тобто економія, спрощення кулінарних рецептів, але не коштом балансу корисних речовин, а з застосуванням народних рецептів й секретів. Як то кажуть, «ситі роки» минули, а “худі роки” тільки минають. Економія буває відверто приголомшлива: як закуповувати сіль й сірники, як сушити сухарі, як робити саморобні підгузки, коли знаєш про зручні прокладки й памперси ?

Головне – бути поміркованим в інформаційному полі, тобто додержуватися правил інфогігієни, хоча наші бабусі не знали цього терміну, але розумно додержувались його принципу. Якщо вкрай кортить поділитися новиною, яку ми не в змозі самостійно інтерпретувати, все ж треба подумати про людину, яку ми навантажимо. Тут доцільно додержуватися правила: починаємо розмову й закінчуємо на позитиві, не просто додержуємося балансу «гарних» й «поганих» новин, а намагаємося щоби позитивних було більше.

Ті, хто вірили, що важкі часи минають й підтримували дітей, дійсно побачили гарні часи. Так й ми обов’язково їх дочекаємось.

Марія Фетісова.