Шановні користувачі!
Представляємо деякі з нових книг, отриманих бібліотекою в рамках Обласної комплексної програми «Культура Одещини. 2020-2024 роки».
Белянський Павло Паштет. Бабуся вмирати не любила / Павло Паштет Белянський ; пер. з рос. Т. Кохановської. – Xарків : Віват, 2024. – 224 с. – (Серія «Художня література»).
Шахтарське селище. Три покоління однієї сім’ї. Люди, які намагаються жити у проміжках між війнами. «Бабуся вмирати не любила» – книга автобіографічна, тому що автор писав про свою родину. І водночас вона універсальна, бо описує події, явища, характери та долі, які дозволяють зрозуміти Донбас – і людей, які там живуть. Останніми роками цей регіон, здавалося, став розділом з нашого минулого – але тепер він перетворюється на розділ з нашого майбутнього. Нам буде легше розібратися в ньому, якщо ми в нього вдивимося. Книжка, яку ви тримаєте в руках, допоможе кожному зробити це.
Матіос М. Мами. Драма на шість дій / Марія Матіос. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. – 288 с.
Що лишається матері, коли життя забирає у неї найцінніше – власну дитину, і вона опиняється у прірві відчаю і безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселилися у її серці? У своїй новій книзі Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони – різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне – найстрашніше, що може спіткати маму. – втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиротілого материнства. «Мами» – важка, драматична книга. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу й на гострі питання, які порушує відома українська письменниця у своїй найновішій книзі.
Дністровий А. Сіра пейна : повість /Анатолій Дністровий. – вид. 3-є. – Київ : Віхола 2023. – 208 с. – (Серія «Художня література. Проза»).
«Вулик» на промзоні. Сорокарічний художник, який живе відлюдником у своїй майстерні. Натурниці, поети, коханки. Виставки й творча криза. На перший погляд – типова замальовка із життя провінційної богеми. Та що ж відбувається насправді? У своїй новій повісті Анатолій Дністровий через взаємини митців показує руйнацію «вежі зі слонової кості». Із часів романтизму вона уособлювала таїну творчості, егоцентризм митця, його дистанціювання від суспільства, але в теперішньому прискореному світі стала статичною, опинилася на периферії й доживає останні дні.
Іваничук Р Четвертий вимір. Черлене вино : романи / Роман Іваничук; передм. Віри Агеєвої. – Київ : Віхола, 2024. – 424 с. – (Серія «Неканонічний канон»).
В історичному романі «Четвертий вимір» ідеться про середину XIX століття, коли українська зброя мовчала, незалежність було втрачено, але молоді митці й інтелектуали заснували таємну політичну організацію, що ставила за мету відродження України. В центрі сюжету – життя українського математика, юриста і громадського діяча Миколи Гулака, який разом з Миколою Костомаровим заснував Кирило-Мефодіївське братство. Після арешту він. на відміну від Костомарова, відмовився засудити свою просвітницьку роботу й три роки провів у засланні в одиночній камері Шліссельбурзької фортеці в Петербурзі.
Ірванець О. Санітарочка Рая + Вірші нові, святкові й буденні. Вибрані вірші.– вид. 2-е, оновлене. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА- МА-ГА, 2023. – 192 с. – (Серія «Українська Поетична Антологія»).
В оновленому і значно доповненому виданні вибраних віршів Олександра Ірванця – славнозвісного Підскарбія «БУ-БА-БУ» – уперше представлено вірші, вже широко відомі з ФБ та інших соцмереж, написані після 24 лютого 2022 року, коли поет перебував під рашистською окупацією в Ірпені. А загалом у своїй творчості Ірванець, як завжди, балансує між сатирою і лірикою, час від часу гучно падаючи то в один, то в інший бік.
Сащук Х. Ластівки Xристина Сащук. – Київ : Видавничий дім 2024. – 200 с.
Я така сама втікачка, як і тополиний пух у червні. Втекла з рідного міста, втікаю від своїх бажань і завжди втікатиму від своїх страхів. Бігтиму від людей, забиватимуся в тріщини у вікнах, під ковдру асфальту, буду осідати на воді. Я живу серед людей, яким завжди буду чужою. У місті, у якому назавжди залишуся приїжджою. Якщо тільки не знайду когось рідного. Одного з мільйона чотирьохсот сорока шести тисяч та ста семи людей.
Морозова Х. Фанатка. Біполярна історія: роман / Христина Морозова. – Київ : Віхола, 2024. – 248 с. – (Серія «Художня література. Проза»).
«Ставитися до смерті спокійно – не означає її наближати». Лікарі та рідні звуть її Анна. В Анни біполярний розлад. Її життя – це нескінченна гойдалка, манію змінює депресія, і це ніколи не закінчується. А ще Анна має в житті дві пристрасті – лекції з історії мистецтва та їх викладач Владислав. Владислав – блискучий лектор, арткритик. Має лабрадора й страждає від алкогольної залежності. А ще він бореться за садибу Мурашка, замість якої в центрі Києва хочуть звести нову будівлю. За звичайних обставин вони, мабуть, ніколи не зустрілися б, та випадок зводить їх разом в одній квартирі. Двоє дуже різних людей, об’єднаних порятунком будинку і невідворотним наближенням смерті.
Орищин С. Через терни – на волю / Степан Орищин – вид. 2-е. – Львів : Видавництво «Апріорі», 2024. – 312 с.
У романі «Через терни – на волю» реалістичне – зображено мученицьке існування (життям це аж ніяк не назвеш) невольників ГУЛАГу, здебільшого безпідставно арештованих вихідців із Західної України. Серед ув’язнених були як чоловіки, жінки і підлітки в таборах мордовського сумнозвісного «Дубравлагу», так і діти, насильно утримувані в спеціальних притулках-тюрмах, підло названих «для детей врагов народа». Сторінка за сторінкою перед нами постає незламність їхнього духу, здатність чинити опір і боротися навіть в умовах жорстоких репресій. Роман написаний за розповідями колишніх в’язнів, зокрема Юрія Шухевича, багатостраждального сина легендарного Головного Командира безсмертної УПА Романа Шухевича («Чупринки»); Петра Франка – малолітнього в’язня «Дубравлагу», а сьогодні Почесного голови Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих; Олександра Медведя – останнього засудженого на 25 років каторги малолітнього в’язня ГУЛАГУ.Ця книжка є ще одним правдивим свідченням жорстокості новітніх ординців і нелюдської політики большевистської Росії, одвічної «тюрми народів».
Підмогильний В. Сонце сходить : Вибрані твори / Валер’ян Підмогильний. – Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. – 288 с.
Валер’ян Підмогильний (1901–1937) – український письменник і перекладач, представник покоління «Розстріляного відродження», життя якого обірвав сталінський режим. Творче сонце прозаїка зійшло рано: у дев’ятнадцять років видав свою першу збірку, у двадцять – дебютував з перекладом роману «Таїс» Анатоля Франса. Саме завдяки Підмогильному вийшли твори Бальзака. Стендаля, Дідро, Гюго, Вольтера, Меріме українською мовою. Як автор Валер’ян Підмогильний показав себе майстром глибокого психологізму, інтелектуалізму. Він тонко зобразив проблеми міста й села, людини й обставин… Попри різноманіття сюжетів ці риси притаманні всім його творам. Насолодитися мовою, глибиною образів, авторського стилю можна у добірці, куди входять твори: «Сонце сходить», «Важке питання», «Гайдамака», «Остап Шаптала», «Військовий літун», «Історія пані Ївги». «Смерть» та «Повість без назви…» останній незавершений твір, який називають унікальним прикладом інтелектуального й психологічного роману в українській літературі XX ст.
Залиште коментар