Пенсіонери Приморського району, які отримують соціально-педагогічну послугу «Університет третього віку» та продовжують в онлайн-режимі заняття напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини», приєдналися до святкування Дня української писемності та мови, який відмічають 9 листопада щорічно.

Запланований тематичний онлайн-захід до Дня української писемності і мови «Наша мова солов’їна, гайова й бойова, над ланами й полями лине, ллється і співа» проведено таким чином: для тих, хто взмозі, запропоновано приєднатися до радіодиктанту. Для тих, хто запізнився або з інших причин не зміг написати диктант, запропоновано зробити переклад статті з газети «Дзеркало тижня» ТУТ.

Свято було встановлено 6 листопада 1997 року згідно указу президента в підтримку громадських організацій. Свято відмічають в день пам’яти Преподобного Нестора-Літопісця.

Нестор-Літопісець був монахом Київо-Печірського монастиря, першим давньоруським письменником й літописцем. Він також був послідовником започатковців слов’янської письменності Кирила й Мефодія. Нестор традіційно вважається одним з авторів «Повісті минулих літ».

Українька мова належить до слов’янської групі індо-європеської мовної сім’ї. У світі українською говорить більш 45 міліонів людей, більшисть яких живе в Україні. Наша мова є другою або трєтьою за кількістью тих, хто нею розмовляє (після російської й, можливо, польскої, вона входить в число 30 найпоширеніших мов світу. З точки зору лексики, найближчими до української є білоруська (84% спільної лексики), польська (70%), словацька (68%).

Назву «українська мова» почали вживати в ХVІ сторіччі, але до середини ХІХ сторіччя назвою мови, яка тепер відома як українська, була «російська мова». Через це була путаниця з моменту приєднення України до Московії й далі до Російської імперії, тому що росіяни у ХVІІІ сторіччі стали позначати свою мову зхожим прикметником. Надалі після періоду коливань, у який українську мову намагалися відрізнити від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова» перемогло у всіх українських регіонах.

Протягом віків українська мова й її носії підвергалися гонынням і запереченням збоку різних держав, в залежності від того, під чиєю владою опинялася Україна. Сьогодні українська мова має статус державної, але замахи на неї не припиняються.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Надія Біляєва: На мою думку, в нашому регіоні вільно спілкувалися на рідній мові, ніяких перешкод не відчували. Навпаки зараз існує дуже велика зацікавленість в вивченні української мові, не вистачає професійних викладачів-носіїв мови. Дякуємо бібліотеці ім. М. Грушевського та нашої кураторці Тетяні Мозгової за міцну підтримку.

Людмила Грубник: Вільно володію українською та російською. Зрозуміло, що нові правила правопису складні, їх треба вивчати. Мова й мовотворення – процес, який не припиняється.

Валентина Доценко: Мову вивчаю через пісню як членкіня «Козацького хору» й ведуча «Пісенної вітальні» терцентру. В неділю, напередодні свята, наш хор давав концерт в парку Шевченка. Для усіх учасників хору – це приємна подія, а для жителів міста в умовах карантину на свіжому повітрі – радість.

Записала Марія Фетісова.