Пенсіонери сумісними зусиллями склали квіз про священника і травника Михайла Носаля:

  1. Дати життя Михайла Носаля (12 квітня 1886 р.-1950 р.)
  2. Де саме народився М.Носаль? Михайло Носаль народився поблизу Любліна, що у Польщі, в українській родині.
  3. Яку освіту отримав? Закінчив духовне училище, згодом семінарію.
  4. Де служив священником? За покликом серця служив священником спочатку на Холмщині, пізніше на Могилевщині, а згодом на Волині. Михайло Носаль у 1929-1935 роках мешкав у Дубно, де був настоятелем Свято-Іллінського собору. У 1935 році він був призначений настоятелем Свято-Успенської церкви в Рівному, поблизу якої він поселився з сім’єю.
  5. Яка діяльність, крім служіння священника, повністю його захоплювала? Бог дав йому неоціненний скарб, розумітися на травах, вивчати їхні цілющі властивості, збирати, застосовувати, допомагаючи людям долати всілякі хвороби.
  6. Скільки мов він знав? Михайло Андрійович був високоосвіченою, інтелігентною людиною. Знав кілька мов, зокрема, латинь, польську, німецьку, французьку.
  7. Яку нагороду він отримав за участь в рільничій виставці у Познані? Травник був учасником рільничої виставки у Познані, де його нагородили срібною медаллю. А за кілька років одержав похвальний лист від міністра сільського господарства Польщі за участь у промислово–рільничій виставці у Володимирі–Волинському в розділі «Плантації лікарських рослин».
  8. Як справу батька продовжив син? Саме стараннями Іван Носаля у 1958 році вийшла з друку книга рівненських травознавців Михайла та Івана Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі». Вона швидко стала надзвичайно популярною і перевидавалася кілька разів. Це було чи не перше українське видання, де наведені точні назви рослин і докладно зазначені способи їх застосування у народній медицині, вказані час збору рослин, способи їх сушіння та зберігання.

А 1992 року побачила світ книга Івана Носаля «Від рослини — до людини», яку назвали своєрідною енциклопедією рослинного світу України. Видання можна вважати не лише підсумком траволікувальних знань та досвіду Носалів, а й пам’ятником відомому травнику Михайлу Носалю.

Пенсіонери поділились враженнями:

Марія Фетісова: Рівненщина – це батьківщина не тільки Уласа Самчука, Бориса Тена, Юзефа Крашевського, Григорія Чубая, Леоніда Куліша, але й травників Носалів, Михайла і Івана.

Олена Д’якова: Маю вдома книжку-довідник М. Носаля «Лікарськи рослини» російською мовою. Користуючись нею, ніколи не замислювалася хто є автором книжки. Довіра виросла вдвічі, бо священник і фітотерапевт водночас в людині – це Божій дар. І хоча травник не з Одещини, а з Полісся, його творчим доробком, що зібрано у книзі, користується багато людей.

Людмила Грубник: Полісся – це чудова земля, де люди живуть від лісу, збираючи гриби, ягоди, трави. Вони лікуються калиною, чорницею, голубикою. Чай п’ють з липи, суниці, черешок вишні. Кожна бабця знала, що, наприклад, скріплюють товчені сушені курині шлуночки. Коли екологія була більш-менш, також приймали й товчену курячу шкарлупу. Лист  подорожника зостановлював кров, а тепер ніяковію, коли бачу, що понад дорогою рвуть акацію чи липу, чи ще гірше – збирають з асфальту квіти софори. Треба не тільки знайти чисте екологічне місце, але знати у які часи можна збирати трави.

Тетяна Куліковська: Людина, нажаль, відійшла від природи. Ми читаємо Носаля, Дочинця «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона –  як жити довго в щасті і радості», даємо собі обіцянки, що почнемо все з чистого аркушу – і знову до наступного моменту, коли далі вже не можна. Людська природа ненажерлива й потребує нових вражень, а системної праці побоюється і всіляко ухиляється від неї.

Записала Марія Фетісова.