ВІД ІНСКРИПТУ ДО ІНСАЙТУ

Леві Шаар, або якщо по-одеські, то Віля Шер, подарував нам дійсно повноцінний дарунок. Трохи із історії надбання чудового інскрипту на букінистичному рядку. Отримала я чудову книжку російською «Чужий». Книжка була, звісно, з інскриптом: хапай, купуй – й біжи.

Але щось мені заважало купити ще одну книжку до своєї несистематизованої домашньої бібліотеки у критичному стані (настанова не купувати книжок у м`яких обкладинках та «випадкових» книжок вже не рятувала).

Я погортала її сторінки, навіть сфотографувала обкладинку й інскрипт й відклала її вбік. Вдома прочитала декілька глав з книги «Чужий», зрозумівши, що життєва доля талановитого композитора й виконавця єдиної пісні «Дар» – це не тільки про складності репатріації на історичній батьківщини, а й про те, що творча людина має завжди долати перешкоди й відчувати себе не тільки «своїм серед чужих, чужим серед своїх», а й інакшим.

Інкриптом можна скористатися як містком в міжкультурному просторі:

Дорогій Оленці Кировій від автора з самими добрими побажаннями. Нехай ця книга нагадає тобі, Оленько, про ці добрі часи нашої сумісної роботи в Одеської філармонії, коли тебе всі любили й почитали, и я не був виключенням. Відверто Віля Шер, 20.05.2001, Одеса

На жаль, знайти якісь сліди про Оленьку Кирову не вдалося, хоча це можливо.

Що це звичайна ностальгія репатріанта за молодістю й рідним містом? Переглядаємо Інтернет, читаємо книжку. Кожний знаходить відповідь.

Марія Фетісова.