Казка про Марокко, або Як вчитися у колежанок і подруг

Пенсіонери Приморського району, які є слухачами соціально-педагогічної послуги «Університет третього віку» і відвідують «Українську платформу багатонаціональної Одещини», традиційно зустрічаються щовівторка в бібліотеці ім. М.С.Грушевського й запрошують бажаючих приєднуватися.

Після проведення «Пушкінських Читань»-2019, де крім російської лунали також українська і французька, та, мабуть, завдяки спекотній погоді, заговорили про Африку.

Бібліотекар відділу соціокультурної діяльності Ольга Василівна Ходіс щиро поділилася своїми враженнями від двохтижневого перебування навесні цього року в Марокко, супроводжуючи їх фото рядком, а також цікавими коментарями про королівство Марокко. Слухачкам було цікаво, що насамперед, вразило мандрівницю в Марокко, крім краєвидів і солодощів: дороги, які у своїй більшості є платними автострадами; відкрите побережжя Атлантичного океану з вільними підходами до води; розповсюдження так званого free donation; доброзичливість та гостинність людей, а також багато чудових і неочікуваних перетинань Марокко і України.

Наприклад, Ольга Василівна, яка має полтавське коріння, помітила, що орнаменти на килимах і ковдрах марокканських чомусь нагадували наші гуцульські. Ольга Василівна насолоджувалася в Марокко зеленим чаєм і приємною церемонією чаювання, смакувала свої улюблені оливки усілякого приготування і відчувала себе досить комфортно. З свого боку вона також поділилася секретами українських різноманітних салатів (до борщу справа ні дійшла).

Пенсіонери поділилися своїми враженнями:

Бойко Ірина Олександрівна: Завдяки таким зустрічам, не протокольним і не форматним, відчуваєш відвертість, емоційність, бажання поділитися з іншими позитивом. Розумієш, що ми живемо у світі з великими можливостями. Крім того, отримуєш новітні напрямки для особистого розвитку. Таким для мене була інформація про художницю Зінаїду Серебрякову, відому художницю, яка емігрувала з Харкова у 1924 році в Францію з чотирма дітьми. Вона відвідала Марокко, в 1928 і 1932, де зробила багато замальовок і ескизів.

Куліковська Тетяна Дмитрівна: Було цікаво і приємно спілкуватися з чудовою жінкою Ольгою Василівною, яка надає слухачкам підтримку як носій мови. Ще ми всі дякуємо пані Ользі за її бездоганний смак, вміння бути елегантною і вишуканою, а також відданість усьому українському. Ми впевнені, що як народний дипломат Ольга Василівна Ходів свою місію у Марокко виконала. Вчимося в неї! Хочу побажати пані Ользі, щоб відбиток приємних спогадів про Марокко залишався на обличчі як можна довше.