19 листопада 2021 року у відділі мистецтв Одеської  ОУНБ ім. М. Грушевського (провулок Маланова, 1) відбулась презентація книжково-ілюстрованої виставки «Фортепіанна творчість Віктора Косенка».

Віктор Степанович Косенко (1896-1938) – талановитий піаніст, педагог, композитор, творчість якого вирізняється вишуканою ліричністю, тонким відчуттям внутрішнього світу.

Український митець, народжений у Петербурзі, як особистість сформувався у Варшаві (яка до Першої світової війни входила до Російської імперії), – тут минули його дитинство та юнацькі роки. У його сім’ї плекалися традиції камерного музикування, сестра навчалася у консерваторії, а сама Варшава була містом з бурхливим музичним життям. В. Косенко згадував гастрольні виступи С. Рахманінова та Ф. Крайслера, які йому пощастило відвідати. А на перші твори юного композитора вплинула музика улюбленого ним Ф. Шопена, твори якого звучали у Варшаві постійно. У студентські роки, що збіглася з роками війни, щоб зробити на життя, В. Косенко влаштувався працювати акомпаніатором у петербурзький Маріїнський театр. Супроводжуючи спів провідних солістів опери при вивченні арій, музикант мав можливість більше дізнатися про особливості вокалу у кращих співаків, «легко укладались на голос».

Закінчивши Петроградську консерваторію, Віктор Косенко поїхав до Житомира, де у той неспокійний час перебувало багато видатних представників науки і культури. Навколо В. Косенка згуртувалася творча інтелігенція, а його скромний дім став центром культурного життя міста: його відвідували видатні гастролери, тут влаштувалися музично-літературні вечори, наукові і мистецькі читання, відбувалися імпровізовані вистави. На цей період припали розквіт таланту В. Косенка та його успішна діяльність у різних галузях: він працював як піаніст-соліст, акомпаніатор та у складі інструментального тріо, яке сам організував. У часи матеріальної скрути музикант навіть підробляв грою у кінотеатрі, адже фільми тоді ще були німі, і так чудово там грав та імпровізував, що глядачі спеціально йшли на кіносеанси з його супроводом. Митець займався також організацією хорів, брав участь у концертах-мітингах.

У Житомирі композитор написав більшість своїх кращих творів – фортепіанні, вокальні, ансамблеву музику. Перші з них вийшли друком у середині 20-х років, після гастролей В. Косенка у Києві, Харкові та Москві. Згодом його ім’я набуло популярності, а митець здобув визнання і як прекрасний піаніст, і як самобутній ліричний композитор. Наприкінці десятиліття композитора запросили працювати до Київської консерваторії. Однак, зазнавши гострої критики і звинувачень у занепадницьких настроях і «формалізмі», В. Косенко зосередився на педагогічній і концертмейстерській роботі. У пошуках компромісного рішення композитор створив «Героїчну увертюру» для симфонічного оркестру і присвятив її 15-літтю Жовтневої революції, та кілька романсів, які відповідали «ідеологічним» настроям часу – піонерську пісню, пісню пам’яті Паризької комуни. Незабаром, як і в Житомирі, його кімната в тісній і багатолюдній комунальній квартирі стала «музичним центром» Києва, зокрема для піаністів і вокалістів, які тут займалися музикуванням, обговорювали концерти, тут він учив і давав фахові поради молоді. «Дитячий альбом», який композитор написав для сусідських дітей, швидко став улюбленим у навчальному репертуарі юних піаністів.

У своїй творчості, різноманітний за жанрами та переважно ліричний за характером, В Косенко спирався на традиції світової та української класики.