Олександр Петрович Довженко (1894-1956) – український кінорежисер, письменник, класик світового кінематографу. Заслужений діяч мистецтв України (1939). Лауреат Ленінської премії (1959, посмертно) за «Поему про море», Державних премій СРСР (1941, 1949).

Олександр Довженко відомий фільмами: «Звенигора»(1972), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), а також нереалізованими сценаріями, які перетворилися на повноцінні літературні твори – «Україна в огні» (1943) і «Зачарована Десна» (1965).

В української літератури саме Довженко, видатний кінорежисер і водночас письменник, започаткував новий жанр – кіноповість, тобто повість, написану з урахуванням специфіки кіно. Митець писав свої твори, щоразу думаючи про те, як вони виглядали би на екрані. Тож засоби кіномистецтва, його прийоми були складовою його індивідуального стилю.

Трагічна доля Довженка. Досить сказати лише, що йому забороняли жити в Україні, яку він любив усім серцем – є прикладом того, як в СРСР ставилися до талановитих українців.

Олександр Петрович більшу частину життя був нещасним і помер у злиднях.

Олександром Довженком захоплювалися українські поети, письменники: Андрій Малишко, Олесь Гончар, Павло Загребельний та інші. Чарлі Чаплін високо цінував творчість українського режисера і в одній зі своїх промов сказав, що «слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного видимого митця, мислителя та поета – Олександра Довженка».

З матеріалами книжково-ілюстративної виставки «Непростий шлях Олександра Довженка» можна ознайомитися протягом вересня у відділі мистецтв (провулок Маланова, 1).