Про борщ пишуть багатенько з різних аспектів. Публікація Володимира Рихлицького в „Чорноморських новинах” цікава, корисна й має громадський сенс через підвищення обізнаності України в світі.

Миколаївський підприємець виготовляє та експортує органічну консервацію. З чого все почалося і як борщ, сало, часник у банках та інші консервовані продукти з України почали підкорювати ринки Європи, США та ОАЕ?

Пенсіонери склали невеличкій квіз:

  1. Хто такий Ян Островський, чим він відомий?

У 2014 році Ян Островський — підприємець з Первомайська — разом з волонтерами готував та возив продукти українським військовим у зону проведення АТО. Волонтери закривали в скляні банки концентрований борщ і перетерте сало з часником. Такий борщ був готовим для вживання — достатньо було долити окропу. Ідея виявилася цікавою, тож коли ситуація із забезпеченням на фронті налагодилася і волонтерська допомога стала менш потрібною, продукт почали готувати на продаж.

  1. Як розширився асортимент продукції підприємця з Миколаїва?

З того часу асортимент товарів зріс до понад 50 позицій: консервовані екзотичні овочі, соуси, корисні чипси та снеки.

  1. Куди постачають продукцію, крім українських супермаркетів?

За кілька років Ян Островський вивів свою продукцію в мережі українських супермаркетів та налагоджує постачання до Німеччини, країн Скандинавії, США, Сінгапуру й ОАЕ. Про прибутки підприємця говорити зарано — всі доходи йдуть на розширення виробництва.

  1. Що саме спонукало Яна Островського розвиватися у новому для себе напрямку вирощування овочів й консервацією?

До 2014-го Ян не мав стосунку ні до вирощування овочів, ні до консервації. Здобувши дві вищі освіти, працював у сфері міжнародної торгівлі. Однак ще під час Революції Гідності та на початку війни долучився до волонтерської діяльності. Перші закрутки для військових — борщ у банках, протизастудні засоби з медом і горіхами, сало з часником — готували на кухні сімейного ресторану в Первомайську на Миколаївщині.

  1. Де саме він знаходили кошти на розвиток напрямку?

Кошти на купівлю продуктів для приготування харчових пайків збирали через благодійні аукціони, де продавали різні речі.

  1. Як просування борщу сприяло йому як бренду, що символізує Україну?

«Пізніше, коли логістика була налагоджена і військові вже не потребували такої активної допомоги, ми почали відходити від цього. Однак до нас все одно зверталися представники української діаспори, які розкуштували борщ на благодійних аукціонах та інших івентах, і хотіли його купувати. Він став для них символом Батьківщини», — розповідає пан Островський.

  1. За якими принципами підприємець розширював асортимент?

Перші овочі підприємець посадив на невеликій ділянці, яка належить його родині. Асортимент формувався за двома принципами: продукти повинні бути незвичними, а їх вирощування — без використання хімії. Так серед овочів з’явилися бамія (окра, гібіск їстівний), різнокольорові морква і помідори, спаржева квасоля та трюфельна картопля з фіолетовою м’якоттю.

 «Продукція була смачна, але ми не були впевнені, що ми потрібні ринку. Однак усе розійшлося дуже швидко і ми отримали хороший зворотний зв’язок. Зараз можемо виготовляти тисячу банок за день. У нас близько двох гектарів поля. Але на одному гектарі можна виростити тонну продукції, а можна й 10 тон», — розповідає Ян Островський.

  1. Для чого потрібна сертифікація поля й процесу виробництва?

Щоб продукція вважалася органічною та могла відповідно маркуватися, поле і процес виробництва потрібно було сертифікувати. Сертифікація — досить складний і тривалий процес, який забрав близько двох років. Інспектори фіксують поле, де вирощуються овочі, надають перелік речовин, які можна використовувати для обробітку. І лише через два роки вирощене можна маркувати як органічне.

Сертифікації підлягають навіть спеції, які використовуються для консервації. В Україні придбати повністю органічні спеції важко, тому їх закуповують за кордоном. Підприємцеві довелося розробляти й тестувати власну рецептуру для маринувань. Наприклад, відмовитися від використання оцту, бо оцтову кислоту додавати в органічну продукцію не можна, а натурального органічного оцту в Україні нема. Складно знайти органічний цукор.

  1. Як зростає обсяг виробництва? Щороку зростає: у 2020-у на базі ферми запустили новий переробний цех і сертифікували процес переробки. Зараз у «Стодолі» працює близько 20 осіб, які займаються вирощуванням і переробкою овочів.
  2. Як вдала модель виробництва впливає на зайнятість українців?

Ми розширюємо виробництво для того, щоб максимально розтягнути сезон, щоб люди не їхали на заробітки, а працювали в нас цілий рік, щоб це була стабільна команда. Наприклад, влітку ми зробили томатне пюре і можемо виготовляти соуси навіть взимку.

  1. Який асортимент продукції?

Окрім консервованого борщу і сала з часником, асортимент продукції представлений понад 50 найменуваннями. Усі товари мають органічний сертифікат. Перша група — соління (мариновані та квашені овочі), другий напрямок — консервовані закуски (овочі-гриль в олії, в’ялені томати та інші продукти в томатних заливках), третя — соуси, снеки, здорові перекуси.

  1. Які новітні тенденції ?

У нас є чорна кукурудза. Ми її посадили, щоб отримати насіння, а цього року плануємо виготовляти кукурудзяні чіпси. Поки тестуємо виробництво соків, смузі та джемів. У великий продаж ця продукція не надходить, але згодом плануємо випускати більші партії.

  1. Де можна купити продукцію „Стодола”?

В Україні «Стодола» продається в мережах супермаркетів Goodwine, Winetime, «Ашан», «Сільпо», а також у невеликих магазинах. Консервацію можна придбати й онлайн на «Розетці». Діапазон цін — 70—90 гривень за банку.

Серед незвичних овочів на полицях, які вирощує та консервує підприємець, — мексиканський огірок. Він виглядає як маленький кавун з присмаком лайма.

Серед закруток — овочі-гриль, різноманітні соуси з брокомоле, сальса, гарбузовий діп, серія гірчичних та томатних соусів.

Майже всі овочі на фермі вирощують самостійно, за невеликими винятками. Наприклад, торік докуповували моркву, зерно гірчиці та ще дещо. Але основна ставка — на власні сили.

  1. Чи експортується продукція „Стодола”?

Перші спроби експорту — це були невеликі відправлення з продуктами, які підприємець надсилав представникам української діаспори в інших країнах. Окремо продукція представлялася на різноманітних заходах за кордоном — торговельні місії та профільні виставки у Німеччині й ОАЕ. Згодом надсилали пробні партії до Франції, Канади. Запит на продукцію є у Німеччині, Великобританії, Сінгапурі, ОАЕ, США, країнах Скандинавії.

  1. Як формується культура споживання?

Для іноземців, які не знають, що це за продукт, потрібно формувати культуру споживання: «Цікавий кейс був у Франції. Наша представниця просто пригощала борщем своїх друзів. Вони настільки звикли до цієї страви, що почали шукати її на полицях магазинів.

  1. Яка версія консервованого борщу?

Цивільну версію консервованого борщу трохи осучаснили. Він продається у реторт-пакеті. Це готовий продукт, який достатньо розігріти і можна споживати. Але є один нюанс. Борщ — вегетаріанський. За словами власника підприємства, використання м’яса значно б ускладнило виробництво та сертифікацію товару.

Виробників органічного консервованого борщу майже нема в світі. Я бачив лише один подібний продукт у країнах Балтії. Він досить специфічний і не зовсім відповідає нашим уявленням про традиційний борщ, хоча вони його позиціонують саме так. Решта виробників — не органічні. В середньому така продукція коштує від 1,5 до 3 євро за банку. Ми намагалися зробити наш продукт органічним, але при цьому досить доступним за ціною.

  1. Яка ціна бізнесу?

Побудувати такий бізнес з нуля — це питання 100 тисяч доларів. Зменшити витрати вдалося завдяки тому, що овочі вирощують на власній землі. Крім того, першу продукцію переробляли на базі родинного ресторану, що суттєво скоротило видатки на початковому етапі.

Зараз ми докуповуємо обладнання. Додаткові кошти потрібні на тару, посадковий матеріал. Цього року застосовуватимемо нові технології у вирощуванні овочів. Наприклад, посадка розсади на гряду у біорозкладну плівку з крохмалю. Це витратно, але потім економимо на ручних операціях з прополювання, які неможливо виконати якісно. Хочемо також придбати дрон для обприскування.

Лише на організацію лінії виробництва він витратив близько 50 тисяч доларів. Гроші підприємець ще не повернув. Сподівається, за кілька років вийти в плюс. „Стодола” настільки динамічно розвивається, що весь прибуток реінвестує у нове виробництво. Наприклад, три роки тому потрібно було закупити 10 тисяч банок тари, а рік тому — 100 тисяч.

Отже, Ян Островський має великі амбіційні плани — розширити лінію виробництва. Крім ділянки з овочами, розвивати власний органічний сад і власні виноградники, у що потрібно буде інвестувати не один рік.

 Марія Фетісова.