Пенсіонери, які є слухачами напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини», склали сумісними зусиллями невеличкий квіз про Олену Телігу:

1. Яке справжнє ім’я Олени Теліги ? Прізвище «Теліга» Олена узяла після одруження, її справжнє ім’я: Олена Іванівна Шовгенова (Шовгеніва).
2. Ким був за фахом батько Олени Теліги? Інженером- гідротехніком за фахом, професором Київського політехнічного інституту.
3. Де саме народилася Олена Теліга? Народилася в Ільїнському під Москвою (точне місце народження невідоме).
4. Дата народження Олени Теліги? 8 липня 1906 року.
5. Роки життя Олени Теліги? 1906-1942 р.р.
6. Хто саме був хрещеною Олени Теліги? Хрещена мати Олени Теліги – російська поетка срібного віку Зінаїда Гіппіус, яка була одружена з російським письменником Дмитрієм Мережковським.
7. Які великі міста включено у географію життєвого шляху Олени Теліги? Москва, Петербург, Варшава, Подєбради (Чехо-Словаччина), Київ.
8. Які знакові особистості вплинули на Олену Телігу? Олег Кандиба – Олег Ольжич, Дмитро Донцов, Улас Самчук та інші.
9. Які види діяльності, крім політичного і поетичного, були у житті Олени Теліги? Брала участь у танцювальній групі і аматорському драматичному гуртку. Не цуралася будь-якої роботи.
10. Який стиль вбрання притаманний Олені Телізі (подивіться на її фото)? Елегантний.
11. Як називався мистецький альманах, який видавала Олена Теліга в 40-х роках? «Літаври».
12. Скільки поезій Олени Теліги увійшло до її літературної спадщини? 38 віршів.
13. Як загинула і де похована Олена Теліга? Арештована гестапо, розстріляна і похована у Бабиному Яру. Не схотіла скористатися попередженням і емігрувати: «Ще раз із Києва на еміграцію не поїду! Не можу…»
14. Що вам відомо про монету із зображенням Олени Теліги, яку випустив Національний банк України? В 2007 році монета номіналом 2 гривні була випущена до 100-річчя зі дня народження Олени Теліги.

Про Олену Телігу висловилися:

Надія Біляєва: Олена Іванівна Теліга,  в дівоцтві Шовгеніва, народилася в селі Ільїнському Московської губернії, Російської імперії 8 липня 1906 року. Коли Олені було п’ять років, Шовгеніви переїхали до Петербургу. У 1918 році разом з родиною переїхала до Києва. Тут вона навчалася і закінчила жіночу гімназію. 14 листопада 1920 року її батько, професор Київського політехнічного інституту, разом із урядом був евакуйований до міста Тарнів, Польща. Олена бідувала, вона залишилася в Києві без засобів до існування. Змушена була полоти, навіть, городи в селах під Києвом, допомагати матері продавати або міняти речі, щоб придбати будь-які харчі, яких вкрай не вистачало.

З липня 1922 родина оселилася в Подєбрадах у Чехословаччині. Батько на той час був ректором Української господарської академії. Тут Олена ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів, колишніх вояків Армії УНР. 

У 1922-23 роках навчалася на Українських матуральних курсах у Подєбрадах, після закінчення яких отримала «матуру», документ, що давав право вступу до вищої школи.^. У 1923-1929 навчалася на історико-філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі.

У Подєбрадах Олена, разом із своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою, студентом Української господарської академії, взяла участь у танцювальній групі Василя Авраменка в 1925-1927 р.р. Разом вони відвідували також аматорський драматичний гурток. 1 серпня 1926 вони одружилися.

1928 розпочала літературну діяльність, друкувалася в «Літературно-науковому віснику» (1922-1932), що в той час виходив у Львові під редагуванням Дмитра Донцова. Д. Донцов відіграв важливу роль у формуванні її світогляду націоналістки. Саме в Чехії відбулося її становлення як поетеси, публіциста-літературознавця.

З вересня 1929 по 1939 проживала у Варшаві. Сюди ще в 1928 переїхали Оленини батьки, і Теліги сподівалися, що там їм легше буде знайти роботу. Але на роботу було влаштуватися майже неможливо, до того ж — у 1929 році у Варшаві померла її мати. І молоде подружжя опинилося в тяжкому матеріальному становищі. Михайло за мізерну зарплату працював землеміром у глухому польському селі Желязна Жондова, де влітку разом з ним жила й Олена, а взимку мусила жити в Варшаві, самостійно заробляти на прожиття, що не завжди вдавалося, вона бралася за будь-яку роботу, іноді працювала навіть манекенницею в магазині. Потім вдалося влаштуватися вчителькою української мови в маленькій недільній школі при Союзі українок-емігранток у Варшаві, але працювала там без оплати. З часом життя родини стабілізувалося. Михайло Теліга знайшов краще оплачувану роботу на польській залізниці, Олена працювала в українській школі при Українському Центральному Комітеті. Вона продовжила активну мистецьку та громадську діяльність, стала одним із чільних співробітників редагованого Дмитром Донцовим у Львові «Вісника». Перед Українською Студентською Громадою виступала з рефератами, які потім друкувалися в «Віснику»: «Сила через радість» (1937, кн. 9), «Сліпа вулиця» (1938, кн. 4). Першим її оприлюдненим публіцистичним твором був реферат «Якими нас прагнете?» (1935, кн. 10), у якому вона виразила свій погляд на роль української жінки в боротьбі за націю, за національну державу.

Валентина Дразніна: Олена Теліга – українська поетка, публіцистка, літературний критик, член ОУН. Вона прожила коротке життя, але залишила нащадкам пам’ять про себе на віки. Нажаль, творчий спадок О. Теліги невеликий. Життя її обірвалося у 36-річному віці: вона загинула в Бабиному Яру в 1942 році. Олена знала, що гестапо готує арешт, але не скористалася нагодою врятуватися:

«Я не можу втікти, бо хтось міг би сказати в небезпечний час лишила, а перед небезпекою говорила про патріотизм і мертвенність. Коли я не повернусь, то не забувайте про мене, коли я загину, то знайте свій обов’язок я сповнила до кінця». Для сучасників Олена Теліга є прикладом незламності, правдивості, сили духу. Влітку 2020 громадська спілка «Музичний батальйон» розпочала роботу по створенню пісень на слова Олени Теліги. Адже дуже прикро, що ми знаємо про не своїх поетів, музикантів, композиторів, , авторів-виконавців, наші залишаються в тіні і це дуже несправедливо, бо вони в жодному разі не гірші. Планується, що піснями стануть  дванадцять віршів Олени Теліги. Дуже гарні. Я почула одну з них «Розцвітають кущі ясмину».

Отже, не тільки історія, але й біографія не знає умовного способу. Молода, гарна, талановита жінка загинула, виборюючи українську національну ідею. Але свідомість конвульсивно шукає вихід: а якби залишилася в еміграції в Чехії й писала бісерною прозою як її хрещена; а якби поруч був чоловік більш надійний чи такий, що побачив в ній матір його дитини; а якби випурхнула як пташка з тюрми… Для неї не було іншого виходу. Тепер її порівнюють з Лесею Українкою, читають вірші, молоді люди, крокуючи вулицями сучасних міст, їх виспівують, перифразуючи:

Бо вони лише жінки. У них душа криниця,

З якої ми п’ємо: змагайся і кріпись!

Де їм знайти таку, рівну по собі?

Записала Марія Фетісова.