Пенсіонери Приморського району, які відвідують напрямок «Українська платформа багатонаціональної Одещини» соціально-педагогічної послуги «Університет третього віку», мали багато можливостей, щоб познайомитися з болгарським етносом. Це не тільки свято Баби Марти як зустріч весни, а й свято Трифона Зарізана як символ виноградної лози й виноробства, а також відвідання Міжнародного Болгарського Собору – з’їзду, на який приїздлять болгари в національних костюмах зі всього світу. 

14 лютого болгари відмітили важливе для усіх виноробів свято – День Трифона Зарізана. Практично кожний болгарин вирощує в своєму домі на присадибній ділянці виноград – це свято на теренах Одещини успішно змагається за популярністю з Днем святого Валентина й, зрозуміло, виграє в маленьких містечках й селах.

Історія свята іде коренями в далеке минуле. Трифон – православний святий. За легендою, він знищував на полях и виноградниках шкідливих комах. Цікаво, що трохи на північ, Трифон вже був покровителем мисливців й землеробів. Але в балканських храмах й на іконах до сих пір збереглися зображення Трифона з лозою і інструментами для обрізки винограду. Прозвище «Зерізан» йому дали через те, що він випадково пошкодив й відрізав собі кінчика носа. Кров окропила кущ винограду, що сприяло врожаю – грон на ньому вродило більш за всі. З тих пір й пішла традиція окропляти віном землю виноградників.

В цей день в селах й містечках Одеської області, де проживають болгари, можна зустріти навіть священиків, які проводять служіння на виноградниках в крузі святково вбраних парафіян. Напередодні обов’язково треба обрати свого царя Трифона – місцевого і почесного винороба, на голову якого кладуть віночок з виноградної лози. Він то й допомагає во всіх ритуалах. Відразу після служіння й символічного обрізання винограду починається свято.

На святково вбраної бричці, Трифон зі свитою рушає от двора до двору, де на нього вже очікують хазяї. В кожному дворі Трифон не просто обрізає лозу.

За місцевим звичаєм, його пригощають. Вино в цей день ллється рікою. Чим більше буде випито вина, тім більш його буде в новому році. Свято припиняється пізно ввечері во дворі у Трифона спільним святом всього села.

В болгарській культурній традиції зустрічають весну завжди яскраво й весело, тому всі болгари 1 березня дарують один одному особливі сувеніри – «мартеніци» – й говорять: «Честита Баба Марта!»  (Щасливої Баби Марти!). Незвичайні ляльки – «мартеніци» з червоних й білих кручених ниток з вовна, служать для того, щоби задобрити й посмішити Бабу Марту, яка в болгарському фольклорі є бабцею, якій притаманні постійні сварки. Настрій баби Марти як весінній день: вона посміхається й ось тільки було сонечко, а похмурилася –  вже й тучі затягли небо. Ще й мокрий сніг може піти, а холодний вітер «борей» задує з моря. Червоний колір символізує здоров’я й плодючість, а білий – силу, чистоту й щастя.

«Мартеницю» зазвичай чіпляють на одяг, руку, пояс. Не знімати впродовж 3, 9 або 25 днів. Щоби у наступному році спіткала вдача, болгари чіпляють «мартеніци» на кісточкові дерева, яблуню, вишню або сливу, які дають  гарні квітки, що так гарно пахнуть й схожі своїми суцвіттями на ніжні дівочі посмішки.  

Пенсіонери  поділилися враженнями:

Людмила Грубник: Жінки в болгар дуже працелюбні, вони роблять самотужки бринзу, шиють, в’яжуть, вишивають. Зовні дуже яркі, привабливі особливою красою. Кожна як болгарська роза.

Надія Біляєва: Наша подорож до Білгород-Дністровського на Болгарський Собор залишила дуже приємні спогади. То було буяння кольорів автентичних костюмів. Лунали пісні й дзиґотіли танці. Болгари приїхали зі всього світу. Людей пригощали національними стравами.

Марія Фетісова.