Пенсіонери Приморського району продовжують онлайн-заняття напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини» соціально-педагогічної послуги «Університет третього віку».

 

ПЕРЕКЛАД:

Олексій Васильович Ганзен народився 31 січня 1876 року в Одесі.

Художник-мариніст, професор, колекціонер, Почесний член Одеського міського, Шліссельбургського повітового й Петроградського міського Піклувань дитячих притулків, Надворний Радник зі старшинством, художник Морського Миністерства Росії, один з трьох, які стали художниками, онуків Івана Айвазовського.

Олексій Ганзен отримав освіту у 2-ій Одеській прогімназії, потім в Рішельєвській гімназії в Одесі. В 1900 році завершив юридичний факультет Новоросійського (тепер Одеського) університету з дипломом II ступеню.

Маючи бажання присвятити себе живопису, їде  навчатися в Мюнхен у Єжі Брехта. Закінчив дві Академії витончених мистецтв – в Берліні й Дрездені, де вчився за класом марини й пейзажу у професорів Карла Зальцмана й Поля Мейергейма.

В 1902 році Берлінська академія мистецтв доручила йому, іноземцю, спостереження за декількома пенсіонерами у відрядженні в Італії. Чотири місяці під його керівництвом  вони писали етюди на чарівних лігурійських берегах в Генуї.

В 1903 році Ганзен бере участь у Великій Берлінській виставці з роботою “Depeschenboot”. В 1898-1904 брав участь в виставках Товариства південноросійських художників в Одесі й Весінніх виставках в залах Академії Мистецтв. Після поїздки в Італію їде в Париж, де продовжує заняття живописом у Ентоні Робер-Фльорі й Жюля Лефевра, „під впливом яких створив свій стиль мариніста з особою індивідуальністю”. В 1907 році виставив свою роботу “Чорне море” в Салоні на Єлісийських полях й отримав нагороду “Mention honorable”, що дає   йому можливість виставлятися поза жюрі.

 Олексій Ганзен був членом багатьох закордонних товариств художників, в тому разі й Руського товариства художників в Парижі. В цей період пише в рік до 100 картин, які купляють в Парижі, Лондоні й Америці.

С 1910 року А. Ганзена захопила ідея створення першого на півдні Росії художнього музею в Одесі за взірцем і подобою галереї, яку створив дід Іван Айвазовський. Його підтримали у прийнятті такого рішення Реріх, Ростиславов, Кустодієв, Білібін й інші художники. В його колекціях, крім робіт Айвазовського, Врубеля, Реріха, Бродського, Бурданого та інших російських художників, були й офорти Рембранта.

В січні 1920 року Олексій Васильович Ганзен з дружиною Олімпіадою Володимирівною покинув Росію й через Константинопіль, Салонникі, Легковац прибув в Королівство Югославії. В листопаді 1920 року в Загрібі пройшла перша виставка його робіт.

За своє життя Олексій Ганзен написав більш 3000 великих полотен, інші роботи не піддаються обліку.

За спогадами сучасників, Олексій Васильович Ганзен був високоосвіченою людиною, культурним європейцем, що творив відверто й безкомпромісно, завзято працював над всілякою “дріботою” від молодих років до смерті. Його остання виставка була присвячена флоту Далмації – від перших парусників до крейсера “Дубровник” (з некрологу). Будучи досвідченим у конструкціях воєнних судів, він писав їх з “портретною схожістю” незалежно від того, німецький це крейсер “Кенігсберг”, російський міноносець “Живий” або англійський флот в Дарданелах.

Олексій Васильович Ганзен умер 19 жовтня 1937 року. Он похований на православному кладовищі в Дубровніку.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Надія Біляєва: Біографічний курс надає можливість глянути на обдарованість в роду декількох поколінь, що є цікавим. Три онуки художники – це добрі гени. Але через те, що Ганзен покинув Росію, про нього, нажаль, було маловідомо.

Людмила Грубник: Про мариністів одесити намагаються дізнатися як можна більше. Так,  крім Айвазовського, слухачі „Університету третього віку” познайомилися з Руфіном Судковським, а дехто відвідав Музей мариністичного живопису ім. Р. Г. Судковського.

Марія Фетісова.