Пенсіонери Приморського району продовжують онлайн-заняття напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини». 

Віршика «Падав сніг на поріг…» багато моїх однолітків вивчало в школі. Цікаво, що вивчала його складно, але запам’ятався він надовго, хоча тоді зими були більш сніжні, замети заввишки дітей, але й тоді сніг на півдні України міг як у віршику випасти й тут же розтанути. Треба було встигнути покататися на санчатах, ковзанах й лижах вдосталь. Ковзани, найпростіші, називалися «дутиші» й «снігурки». Санчата були різноманітні, від простих металево-дерев’яних, до суто дерев’яних високих фінських. В кого не було з якогось приводу санчат, а таке було рідко, бо вони продавалися у спорттоварах, той сідав у миску й котився як на слаломі з гірки. Діти раділи снігу, кидалися сніжками, ліпили сніговика. Турботливі батьки заливали під вікнами невеличкі дворові катки.  

Всесвітній день снігу – свято в календарі нове, яке відмічають вже майже десять років. Інша назва свята, яке ініціювала Міжнародна федерація лижного спорту, очолюваної його головою Джан-Франко Каспером, – Міжнародний день зимових видів спорту.

Мета свята – підвищити інтерес до зимових видів спорту та залучити дітей й дорослих в активний спосіб життя через змагання на ковзанах, лижах або сноубордах. А також насолодитися снігом не тільки в змаганнях, але й як розвагою.

«Виведемо дітей на сніг» – один з перших кроків організації, який спрямовано на  задоволення. Вони можуть отримати його завдяки снігу, зберігаючи при цьому здоровий, безпечний і екологічний спосіб життя.

Якщо в перший рік проведення свята участь у ньому взяли понад двадцять країн світу, серед яких США, Канада, Австралія, Швейцарія, Фінляндія, Німеччина, Великобританія, Норвегія, Польща, Туреччина, Казахстан, Україна та інші, то до другого року готовність підтримати міжнародний фестиваль висловили вже близько сорок держав. Що цікаво, в їх числі не тільки традиційні «гірськолижні» країни (Швейцарія, Фінляндія або Норвегія), але й менш відомі в цьому сенсі Угорщина, Японія, Естонія і навіть Пакистан.

От й зараз, дивлячись за вікно, бачу як кружляють великі пухкі сніжинки – як не згадати чудове свято: Всесвітній день снігу. Зрозуміло, відвідати курорт Буковель можуть не усі, навіть, як й поїхати в Савранські ліси. Але ж вийти на сніг, полюбуватися зимовими краєвидами неподалік від дому, може кожний. 

Пенсіонери поділилися враженнями:

Марія Фетісова: Запам’ятала як радіють снігові африканці. Інколи зараз приходить на думку, що у зв’язку з глобальним потеплінням й переходу клімату нашого регіону фактично до середньоморського, ми також будемо спостерігати сніг все рідше. Колись, навіть, написала віршика про одеську зиму. Пам’ятаю тільки дві строчки:

Зима в Одессе никакая,

Сегодня выпал снег, а завтра он расстаял…

Сніг вже є також миттєвим дивом через непередбаченість погодних умов, коли він випаде, скільки буде днів зі снігом.

Ольга Кривобокова: Була на багатьох зимових курортах, снігу радію як в дитинстві, але розумію, що дехто з людей старшого віку побоюється виходити на двір через ожеледицю. Але ж яке це диво – сніг!

Марія Фетісова.