Наказом Президента №335/2020 до Дня Незалежності України присвоєно звання Народного художника України одеситу Анатолію Кравченку.

Анатолій Кравченко народився 13 березня 1956 року, в селі Гриновці, Житомирської області. Закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у м. Львів (1991). Його викладачами за спеціальністю були: Гурман, Попов, Овчинников. Основні галузі — монументальний живопис, книжна графіка. Улюблений жанр — пейзаж. Живе і працює в Одесі.

Реставрував розписи в храмах Тернопільщини і Одеси. Член Національної Спілки Художників України з 1992 року. Заслужений художник України з 2012 року. Працює в Одеському відділенні художнього фонду України (1979-2000). Займався творчою роботою. Брав участь у виставках: обласних, республіканських, всесоюзних (з 1979), міжнародних (з 1986). Персональні виставки: в Одесі (1900-1991, 1999- 2005, 2007-2011); у Львові ( 1991, 1993); Білгород-Дністровському (1992, 2001, 2004); Києві (2002, 2006, 2010); Миколаєві (2003, 2011); Очакові Миколаївської області (2004); Чернігові (2006); Стамбулі (2009). Основні твори: серії – «Джерело пам’яті» (1992), «Львівські вежі» (1993); «Бад-Тольц» (1997); «Моя Одеса» (2000); серії акварелей – «Львівські мотиви» (1989-1996); «Джерело пам’яті» (1990); «Пейзажі Баварії» (1992-1997); «Одеса морська» (1995-2003); акварелі – «Шляхами Брейгеля» (1980), «Вечір в Одесі» (1991), «Голуба мечеть» (2008), «Норвезьський фіорд» (2009), живопис – «Пале-Рояль» (2009), «Коблєво. Лиман» (2010).

Твори митця можна подивитися в Одеському художньому музеї. Також твори  є у Львівському історичному музеї й художніх музеях м. Миколаєва і м. Чернігова.

Деякі репліки з робіт слухачів «Університету третього віку»:

Марія Фетісова: Серії робіт художника Кравченка «Джерело пам’яті» написані тридцять років тому. До речі, вони є однолітками української Незалежності. Художник вирішив ту задачу, яку досі ніяк не можуть вирішити політики: якими мають бути пантеони нових героїв? Питання не риторичне, а відповідь на поверхні: руйнуючі старі пантеони, нові відбудовуються з того мармуру, який залишається. А герої – вони самі відчувають нерв і героїку дня, роблячи свою справу. Так було завжди. Не можу не висловити свою вдячність за акварель «Шляхами Брейгеля». У студентстві простоювала в музеї Ханенків біля робот Пітера Брейгеля Старшого, Брейгеля Мужицького. Замружив очі, відчуваю день вчорашній і сьогодення – дякую.    

Людмила Грубник: Приємно, що наш земляк отримав звання Народного художника України. Але мені відомо, що Анатолій Кравченко працює у творчому тандемі разом з дружиною Галиною Кравченко, яка є заслуженим художником України. Анатолій пише пейзажі, а Галина – натюрморти. Є в неї маки, польові квіти, троянди, жовті квіти…  Поздоровляю подружжя з нагородою.

Надія Біляєва: Мені приємно, що своїми роботами митець поєднує Галичину і Одещину  . Для нього це природно, бо він закінчив у Львові інститут. Але для усіх українців мости дружби вкрай необхідні.

Записала Марія Фетісова.