Дні доньки в календарі. Продовженням низки родинних свят, коли вшановують матір, батька, сина, братів та сестер є День доньки. Дата святкування Дня доньки випадає на 25 квітня. Також про донечку згадати натякає календар ще в Всесвітній День доньки – 12 січня. 

Основне завдання організації Дня доньки – привернення уваги держави і суспільства до проблем дівчаток-підлітків, надання їм допомоги у процесі соціалізації через ознайомлення з різними професіями, психологічна та правова допомога в подоланні ними вікових, а також особистих проблем.

Гордість за народження сина – це почуття споконвічне, а коли з’являється на світ донька – все в почуттях батьків змінюється. Вони відчувають по відношенню до дочок особливі ніжні, теплі почуття. Здатні до більшої відкритості в прояві своїх почуттів, дівчатка легше своїх братів можуть розтопити суворе серце тата.

Тема невдалих відносин «матір-донька» є часто темою «табу» у суспільстві, але багато людей знає правду, коли матір скоріше схожа на мачуху й не є турботливою і люблячою як це прийнято вважати. Діти таких матерів зростають з психологічними ранами, які проектуються на доросле життя.

Жінка, яку не любила в дитинстві мати, схильна бути невпевненою та нездатною довіряти. Прикро, що деякі жінки через все життя пронесли тягар невдалих відносин з матір’ю, відчуваючи провину за свою поведінку. Добре, що тема «доньки-матері» вже на новому рівні, коли підростають їхні онуки, не тільки піднімається, але має бути вирішеною. Часто такі жінки самі повторюють помилки власної матері, а інколи шукають й знаходять собі партнера, який дуже схожий на маму, і продовжують жити в нелюбові, образах і критиці.

Жінка, яка потерпала від нелюбові матері, самотужки або за допомогою психолога приходить до висновку, що вона має: недостачу впевненості в собі, відсутність довіри навколишньому оточенню, труднощі у встановленні кордонів, неможливість побачити себе зі сторони.

Переписаний наново сценарій дає жінці можливість прийняти себе, бути впевненою в тому, що коло недоліків перерветься й діти та онуки в змозі будувати здорові відносини.

Маємо надію на щасливі відносини між матерями й їхніми доньками.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Олена Д’якова: Дуже часто нереалізована жінка хоче узяти реванш за рахунок доньки: не поступила у ВИШ – нехай донька обов’язково піде у той самий; не вийшла заміж за коханого або успішного – нехай одружується з будь-ким бо вже усі її однолітки заміжні й мають діточок. Тому доньці перш за все треба знайти сили для того, щоб відокремитися від мами й далі вона зможе знайти себе. Тут ще один важливий ментальний момент: в нашій культурі діти мають дитинство, яке з кожним роком все більш затягується.  

Валентина Богач: Серед моїх колежанок є багато зовні успішних, але й вони мають приховані проблеми «донька-матір». Вони згадують докори матерів, які задля благополуччя дітей позабули про своє особисте життя. Ще гірше, коли матір розказує про свого чоловіка та їхнього батька, з яким вона «мусила жити задля дітей». Жовта преса перенасичена історіями, коли жінки-акторки робили кар’єру, а їхні діти страждали. Сучасні гендерні студії налаштовані на допомогу жінкам, так саме й громадські організації.  

Тетяна Гудович: На побутовому рівні усі знають, що в родині донька – для батька, а син – для матері. Татусеві доньки більш впевнені в собі, більш спрямовані на реалізацію кар’єри. А в житті треба через все пройти й все подолати.

Записала Марія Фетісова.