Онлайн-бесіда на тему «Три голодомори українського народу: 1921-1923, 1932-1933 й 1946-1947 рр. та їхній вплив на формування української ментальності», – проведено для пенсіонерів Приморського району, які є отримувачами соціально-педагогічної послуги  «Університет третього віку», а також для підопічних КУ «Територіальний центр соціального обслуговування(надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси».

Враховуючи драматичність теми й складність її обговорення, вирішили скористатися новітніми онлайн-проектами, з якими можна познайомитися в Інтернеті. Одним з таких є «Непораховані з 1932», так званий український онлайн-ресторан пам’яті жертв Голодомора за повідомленням mayak.org.ua.

Переклад тексту.

Студенти Української академії лідерства створили онлайн-ресторан пам’яті «Непораховані з 1932». Цей меморіальний проект, його стави не продаються. Відкриття приурочене до Дня пам’яті жертв Голодомору — 28 листопада.

Автори проекту відтворили їжу, яку куштували українці в голодні роки: «затируху» і коржики з перетертої кори дерев, випічку з картопляних очисток, хлібців з соломи, суп «бур’ян» з кукурудзи й трави, хліб з трави, галушки з мілкої риби й іншу їжу.

Частину рецептів студенти відновили за розповідями бабусь й дідусів, які пережили Голодомор. Під кожною «стравою» є кнопка «ціна», якщо на неї натиснути, платформа видасть інформацію про інгредієнти і відеоролік «Голодомор: мозаїка історії». Його змонтувала команда Ukrainer за співробітництвом з Національним музеєм Голодомора-геноцида.

На сайті також є петиція, яка пропонує внести слово «Голодомор» в англомовні словники.

Проект «Непораховані з 1932» заснований в 2017 році в форматі вуличного ресторану. Його назвали в пам’ять про українців, які загинули під час Голодомору. Проект реалізований в Ізраїлі, Бельгії і Україні. Його мета — розповсюдження інформації про Голодомор і інші злочини радянської влади проти людства всього світу. Онлайн-ресторан — варіант втілення ідеї в умовах карантиних обмежень.

Юшка з листя й оладки з тирси: у столичному метро розкажуть про «їжу» часів Голодомору.

Команда Музею Голодомору до Дня пам’яті жертв трагедії створила соціальну рекламу, яка розповість, чим саме рятувалися українці у часи Великого Голоду.  

«Те, що зображено на плакатах, важко назвати їжею. Щоб вижити, люди вживали в їжу шкіряні ремені й чоботи, юшку з листя дерев й подорожників, коржиків з тирси, толчені жолуді», – відмічають організатори.

Читайте також: Україна вшановує пам’ять жертв голодоморів

Зокрема, цитуються слова Олександра Фоменка, який у віці одинадцять років  пережив Голодомор: «Навесні 1933 ми з батьком й братом часто ходили в поле ловити мишей й ховрахів. М’ясо тварин, яких спіймали, з’їдали, а шкурки мама здавала і могла отримати за них трохи пшона або муки».

Тематичні плакати розміщені на станціях метро «Хрещатик», «Печерська», «Дорогожичі», «Палац спорту», а також на сітілайтах в Печерському, Шевченковському, Подольському районах Києва. Вони будуть демонструватися до кінця листопаду.

Отже, вживали в їжу, щоб вижити: каштани, жолуді, подорожник, тирсу, мишей, їжаків…

Пенсіонери поділилися враженнями:

Надія Біляєва: В нашій ментальності присутня пам’ять голоду. Кожна мама і бабуся буде кормити дітей й онуків до не схочу, щоб не залишали ані шматочка на тарілці. Ми звикли робити запаси: варимо варення, квасимо капусту, засолюємо сало. Карантинне сьогодення висвітлює, що голод фізичний й соціальний мають одну ту саму природу. Коли не вистачає контактів, люди намагаються їхню відсутність заїсти як й негативні емоції.

Людмила Обченко: Я написала про весілля своїх батьків, які побралися після війни. Це було бурякове весілля. На святково вбраному столі були страви саме з буряка: буряковий борщ з товченим салом, бурячки квашені як закуска, буряк печений як солодощі. Трохи було бурячихи, самогонки. Це було відлуння Голодомору.

Людмила Грубник: Сучасні психологи кажуть, щоб позбутися  наслідків Голодомору, треба відпрацювати колективну травму: осмислити й оплакати, – тоді передача колективної травми припиниться. Саме для цього люди додержуються хвилини мовчання й запалюють свічки.

Записала Марія Фетісова.