Борис Херсонський. У книзі «Вклонитися дереву» є частина «Запиши мене в книгу життя» – яка оптимістична назва!

Це було диво дивовижне, коли ми зустріли Бориса Херсонського у Львові, куди поїхали з Одеси на декілька днів фестивалю людей поважного віку «Золоті роки» у складі групи пенсіонерів-слухачів «Університету третього віку» зі співробітниками КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеси». Зрозуміло, що поет Херсонський разом з дружиною – перекладачкою Людмилою був у Львові згідно своїх планів. Тоді, 18-22 вересня 2019 року, у Львові проводився ХХVI Форум видавців. Емоцій було через край, але доля надала шанс зустрітися вже в рідному місті з паном Херсонським на V Міжнародному літературному фестивалі в Одесі,  26–30 вересня 2019 року.

Яке задоволення я відчувала – не можу передати, тримаючи в руках книгу «Семейный архив» (російською). Метафора «Сімейного архиву» неначе проросла крізь мене і виросла у другий проект – психологобіографічний – а двомовність та модель переходу Херсонського на український, попри його вишукано-елегантне вільне спілкування, надали величезну підтримку усім тим людям, які намагалися говорити, але побоювалися і усіляко уникали того жахливого суржику, без якого не може відбутися ані жодний перехід: через нестачі і негаразди,  подолання перешкод.

Пізніше я купила чудову малесеньку книжечку з віршами Бориса Херсонського у книгарні-кав’ярні «Старого Лева». Вона ще більше мене вразила, бо там деякі вірші поєднують українську і російську. Десь в мене ще є чудова книга Херсонського, де він виступає психіатром, навіть, з дарчим підписом. Коли зараз пишу, згадала, що Херсонський забувся поставити дату під своїм підписом, але я прискіпливо попросила його зробити це мені на згадку.   

Записала Марія Фетісова.