5 серпня 2020, на честь 79-річчя з дня початку героїчної оборони Одеси від нацистських окупантів у роки Другої світової війни, відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Невідомому Матросу на Алеї Слави в парку ім. Т.Г. Шевченка.

Пенсіонери Приморського району, які для себе обрали психологобіографічний курс, де вони на заняттях складають родовід, пишуть творчі роботи про своїх дідів і батьків, згадали героїчний подвиг наших славнозвісних землячок. Прочитали стислі рядки їхніх біографій.    

Касьянова Євгенія Семенівна. Народилася в 1926 році. Ще в передвоєнні роки залишилася круглою сиротою. У часи окупації, в загоні «За Батьківщину», була у підпіллі, виборюючи бажану перемогу. Зрадник назвав ім’я усіх підпільників – і усі вони опинилися в румунській тюрмі.Тільки завдяки наступу в Одесу передових частин наших військ Євгенія Семенівна залишилася живою. Ветеранка запам’ятала товаришів, які були з нею поруч. Має нагороди: ордени  Вітчизняної війни І-го ступеню і «За мужність», а також медаллю «За оборону Одеси» та іншими.

Лопатіна Віра Петрівна. Народилася в 1925 році, приймала участь в боях, працювала за вільним наймом, нагороджена орденом Вітчизняної війни І-го ступеню і медалями.

Лучинкіна Валентина Іванівна (1923- 5 липня 2020). Після закінчення школи вчилася на технолога в технікумі харчової промисловості поруч з Чумкою. Вчилася також на трьохрічних курсах фельдшерів. В шкільні роки ще відвідувала школу юних собаководів у будинку піонерів на Приморському бульварі. Таким чином, дівчина була підготовлена до буремних воєнних подій. Лучинкіна В.І. – наша землячка-одеситка є медсестрою шпитальної роти 103-го медсанбату 95-й стрілецької дивізії, яка дивом залишилася живою після загибелі Приморської армії під Севастополем. Вона має багато нагород. Нагороджена медаллю «Партизану Вітчизняної війни» I ступеня. Як учасниця героїчної оборони Одеси і Севастополя – орденами Вітчизняної війни І-го и ІІ-го ступеню, орденами Богдана Хмельницького и Георгія Жукова; медалями «За оборону Одеси», «За оборону Севастополя», «За перемогу над Німеччиною». У мирному житті Валентина Лучинкіна працювала операційною медсестрою, інструктором райкому комсомолу, завідуючою наукової бібліотеки. На пенсії працювала у Військово-історичному музеї Південного оперативного командування, очолювала роботу ради ветеранів Приморської райадміністрації.

Сімес Любов Нухимівна. Народилась в 1919 році. Молодший лейтенант. Брала участь в боях. Має нагороди:  ордени Вітчизняної війни І -го ступеню, Богдана Хмельницького III ступеню; а також медалями «За бойові заслуги», «За оборону Одеси», «За оборону Кавказу» та інші. Після війни Любов Нухимівна п’ятьдесят років проробила медсестрою в медпункті заводу «Стальканат», а з 1997 року — на пенсії.

Пенсіонери поділилися враженнями:

Надія Біляєва: Біографії наших землячок вражають. Жінки, доля яких нелегка, пройшли через багато випробувань. Мабуть, їм боляче й прикро за сьогодення. Але вони нам дають надію, що часи змінюються.

Людмила Грубник: Жінки завжди перемагають завдяки своїм життєлюбності, оптимізму, бажанню допомогти сім’ї, країні.

Марія Фетісова