23-24 жовтня в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені М. С. Грушевського проходив ХХVІІІ обласний фестиваль української книги пам’яті Михайла Грушевського «Безмежність української книги».
Зазвичай, кожен з фестивалів присвячується значимій літературній події країни. Цього року фестиваль мав назву «Шевченко – це ми, а ми – це Україна» і був присвячений 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка.
В фойє бібліотеки всі охочі змогли долучитися до майстер-класів майстринь декоративно-ужиткового мистецтва Центру «Чарівний світ витинанки» від Маріанни Панасюк та «Степовий південний розпис» від Антоніни Димової та Тамари Білоглазової, та власноруч створити витананку – паперового янгола.
Святковий настрій гостям фестивалю створила музично-інструментальна програма «Краси і волі музика одвічна» у виконанні провідного методиста, саксофоніста, дипломанта міжнародних конкурсів Центру Дениса Дмитрика.
У виконанні учениці школи педпрактики Одеського фахового коледжу мистецтв імені К.Ф. Данькевича Катерини Сирих пролунав Державний Гімн України.
Ведуча заходу народна артистка України Діана Мала розповіла історію юної виконавиці. Незважаючи на її малий вік, вона вже пройшла через багато випробувань. Коли у 2014 її рідне місто Макіївку окупували російські війська, дівчинці виповнився лише один рік. Родина Каті залишила попереднє життя – рідний дім, бізнес, друзів, аби дістатися тієї частини України, де на той час не було війни. Вони були свідками боїв за Донецький аеропорт, дивом, під обстрілами, виїхали на своєї автівці поруч з важкою військовою технікою. За ці роки Катя помітно виросла, встигла разом з батьками пожити в Херсоні та інших містах. А з 2017 року Катя Сирих мешкає в Одесі, розвиває свій талант та чекає на перемогу та мир, як і усі діти та дорослі нашої країни.
Тисячі книг в світі – це творча спадщина Тараса, це його книги та книги про нього. Про це свідчать дві сотні видань з фондів бібліотеки, про які розповів очільник Музею української книги Євген Забіянов в огляді «Шляхами великого Кобзаря».
Чутливою презентацією завідувачки читального залу Карини Бондарчук «Коханні та закохані: жінки в житті Тараса Шевченка» представ видатний поет як людина, якій були притаманні почуття кохання та любові.
«Зв’язок віків: сучасний погляд на творчість Шевченка» – таку назву носить виставка картин і творчих виробів здобувачів освіти Одеського художнього фахового коледжу імені М. Б. Грекова, яку гостям презентувала викладачка коледжу Олександра Бондарчук.
Виставка є невипадковим символічним поєднанням минулого та сучасності. Живопис, витинанки, декоративні натюрморти та пейзажі, а також копії графічних робіт Шевченка, виконані в техніці надполивного розпису.
Технологія надполивного розпису, що вимагає високих температур для завершення, стала символом нашої епохи. Сьогодні, як і сотні років тому, людина проходить власне «випробування вогнем». Кожна з робіт, створена у цьому форматі, відображає не лише технічну майстерність, але й силу духу. Подібно до того, як фарби міцнішають під впливом високих температур, так і сучасні люди загартовуються у важкі часи, набуваючи незламності та сили, що допомагають пережити всі труднощі війни.
Більшість представлених робіт містить цитати Тараса Шевченка — як невмирущі слова, які лунають крізь століття, вони нагадують нам про вічні цінності свободи, стійкості та національної самосвідомості.
Ця виставка є втіленням ідеї про безперервність національної ідентичності та передачу духу незламності від одного покоління до іншого.
Поряд з творами юних митців унікальний експонат виставки – книга «Рисування й малювання» авторства Фотія Степановича Красицького, видатного українського художника, педагога, та внучатого небіжа Тараса Шевченка. Ця книга, написана 1929 року, є першою в Україні працею, яка систематизувала основи рисунку та живопису українською мовою і стала справжнім орієнтиром для кількох поколінь митців.
Цікаво, що Фотій Красицький навчався мистецтву рисування і малювання в стінах Одеського художнього фахового коледжа у 1892-1894 роки (майстерня Киріака Костанді).
Вишуканість та неповторність краси української жінки знаходять яскраве відображення у творах Шевченка.
«За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі…».
Гості фестивалю з насолодою і захопленням слідкували за театралізованою виставою «Кольори рідної землі» у виконанні Театру гриму і костюму Одеського театрально-художнього фахового коледжу (керівник Володимир Саган, викладач, заслужений працівник культури України).
«Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!»
«Мелодії, що гріють наші душі під час підступної війни» – саме така назва концертної програми, в якій взяли участь студенти Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової, що навчаються за класом бандури заслуженої діячки мистецтв України, професорки Ніни Морозевич – Руслан Енютін, Валентина Лупуляк, Сергій Малдрик, Софія Ничай, Альона Хілько.
В програмі фестивалю взяли участь митці-васильківці – актори Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька – з літературно- драматичною композицією за поемою Т. Г. Шевченка «Катерина».
135 років минуло відтоді, як Кобзар написав цей «доленосний» твір. Але наше сьогодення диктує нове прочитання поеми.
Авторка композиції за поемою Любов Федченко роздуми над історією кохання Катерини вклала у назву «Безталання кохання. Плачі української землі».
Катерина (у виконанні акторки Ірини Шеляг) – уособлений образ українки-дівчини, матері, – нашої України.
Саме про це від імені Поета оповів нам заслужений артист України Павло Шмарьов. З відстані століть актор розмірковує про «безталанне кохання» Катерини.
У творчості Поета тема Катерини продовжилася: Шевченко-Художник писав картину «Катерина».
Звучали українські народні пісні, пісні на слова Тараса Шевченка…
Репродукція Шевченкової картини «Катерина»: постать Катерини у промені сонця на тлі українського степу – викликала в уяві образ Мадонни.
Хвилююче прозвучав у виконанні акторів вірш українського поета Леоніда Кисельова «Катерина», в якому Шевченкову Катерину названо українською Мадонною.
Родзинкою фестивалю став обласний поетичний флешмоб «Мій Шевченко», в якому взяли участь більше сотні читачів та бібліотекарів публічних бібліотек області.
В рамках фестивалю була представлена колективна наукова праця бібліотеки – бібліографічний покажчик «Завжди сучасний: 210 років від дня народження Т. Г. Шевченка», з яким присутніх ознайомила завідувачка редакційно-видавничого сектору Олена Ласкевич.
Покажчик вміщує книги з колекції творів Т. Г. Шевченка, мистецтвознавчі, літературознавчі видання, присвячені його життю та діяльності, а також містить бібліографічний опис анотованих статей періодичних видань. Структуру покажчика складають 5 великих розділів, які охоплюють усі сфери життя та творчості Т. Г. Шевченка. Всього 878 позицій. У покажчику представлені видання українською та 25 мовами світу, які зберігаються у фондах бібліотеки, що вийшли друком у період 1991-2024 рр., років Незалежної України.
Цікавим закінченням кожного дня фестивалю були лекції д.і.н., професора кафедри історії України та спеціальних історичних дисциплін ОНУ імені І.І. Мечникова «Шевченкова Одеса» Тараса Гончарука та к.філол.н., доцента кафедри української літератури та компаративістики ОНУ імені І. І. Мечникова «Довелось запить з московської чаши московську отруту» Ірини Нечиталюк.
Фото: Сергій Гуменюк, заслужений діяч мистецтв України, голова правління громадської організації «Одеська фотографічна асоціація»; Катерина Голенко.
Залиште коментар