Студенти «Університету третього віку» напрямку одесазнавства Приморського терцентру під час літніх канікул побували на екскурсі маршрутом «очеретового» трамваю №20.

Авторський трамвайно-піший екскурсійний маршрут «Це моя земля, рідна Україна!» Тараса Григоровича Гончарука доктора історичних наук, професора кафедри історії України Одеського університету імені І. І. Мечникова, дослідника економічної історії України кінця XVIII –  першої половини XIX століття, історії Одеси та Південної України – маршрутом «очеретового» трамвая №20, за підтримки бібліотеки імені М. Грушевського, був присвячений Дню Конституції України.

Екскурс проведено за ініціативи Приморського територіального центру для студентів «Університету третього віку» напрямку одесазнавства, представників центру «ЯМаріуполь.Одеса», краєзнавців групи «Моя Одеса».
Екскурс стартував з кінцевої зупинки трамвая №20. Маршрут трамвая – від Херсонського скверу – до Хаджибейського лиману та назад. Під час руху побачили Глухий міст, який спроєктовано спеціально для цього маршруту, завод лаків та фарб, масло жировий комбінат. Екскурсанти побачили Шкодову та Жевахову гори, бельгійські трамвайні павільйони, катакомбні домівки та піднялися на найстаріше в Україні козацьке кладовище.

Частину маршруту проїхали трамваєм, насолодившись дикими джунглями очерету, який виглядає як справжній тунель. Частину долали пішою ходою, вузькими тропами з розмаїттям степових духмяних трав. Краєвиди з найвищої точки гори дуже впливові. Наласувалися аличею, шовковицею, абрикосами, смородиною. Назбирали букети трав. Співали українських пісень. Зробили багато світлин з прапорами України, Маріуполя, Одеси.

Тарас Григорович Гончарук, завзятий, невтомний та емоційний дослідник української історії, привертає шанувальників свого таланту енциклопедичними знаннями, створенням інтерактивної взаємодії, особливим шармом. Його чудові оповіді про Одещину заворожують, зустрівшись з ним один раз, підпадаєш в поле однодумців, розширюючи й збільшуючи його.

Дякуємо! Занурення в літо, красу та щирість рідного краю надихає та надає наснаги жити далі.