Рівно 35 років тому в Київській області відбулася крупніша в Україні техногенна катастрофа, яка унесла тисячі життів людей.

В Одесі традиційно щороку захід пам’яті проводиться біля пам’ятника жертвам Чорнобиля, що знаходиться на куті Мала Арнаутська-Олександрівський проспект. Почтити пам’ять жертв Чорнобильської катастрофи зазвичай приходять керівники міста й області, представники духовенства, військові й рятівники й, зрозуміло, самі учасники ліквідації наслідків аварії, удови, діти й онуки чорнобильців. До пам’ятника покладають квіти, проводять молебень, говорять проникливі слова.

Так, ліквідатор аварії Євген Матвєєв, завжди читав на таких зустрічах свої вірші, які були присвячені заходам 1986 року:

«Лишних фраз произносить не надо, как заученную чью-то роль. Мне осталась в память, как награда, в голове чернобыльская боль».

В цьому році вірші Матвєєва Євгена Сергійовича, як естафету пам’яті, прочитають вже його однодумці. 15 березня 2021 року після не тривалої хвороби він пішов з життя.

Євген Сергійович був удостоєний багатьох урядових нагород. Член міжрегіональної Спілки письменників України, член Конгресу літераторів України, лауреат літературної премії імені Олега Бішарєва. Випустив чотири збірки віршів, писав також картини.

На службу в пожежну охорону Євген Матвєєв перейшов з військово-морської частини. На Камчатці він обслуговував ядерні боєголовки радянських атомних підводних човнів: в центрі підготовки спеціалістів з ядерної зброї отримав достатні знання, в тому числі й про загрози радіації. Одним з перших добровільно записався в ряди Одеського зведеного загону, Євген Сергійович розумівся на тому, що його знання в чорнобильської зоні особливо необхідні.

3 жовтня 1986 року 182 робітника пожежної охорони в складі Одеського зведеного загону прибули в Чорнобиль. Євген Матвєєв — командир відділення, дозиметрист в складі чергових караулів. Завданням було надавати впродовж 39 днів протипожежну безпеку під час різних робіт на знищеній станції. «Особливої паніки не було, — згадував він, — ніхто не знав реальних масштабів Чорнобильської катастрофи. Багатьох приходилося переконувати надівати респіратори. Радіація перевищувала допустиму дозу в тисячі разів. Вона проникала усюди. Часто взуття, одежу приходилося викидати: вони «світилися». Особо багато радіації накопичувалося в воді, землі, пилу, повітрі, в приміщеннях…».

«Память не стирается с годами
О героях первых страшных дней —
Тех, кто ради Жизни жизнь отдали,
Ни на шаг не отступив в огне»,

— строки з вірша Євгена Матвєєва «Пам’ять».

Чорнобильська трагедія згуртувала усіх. Морально й психологічно ліквідаторів підтримали не тільки медики — артисти, вчені. Була велика й єдина мета — перемогти пекельний вогонь і його наслідки.

«Хоть не тушили мы графит
И саркофаг не возводили,
Но мы с тобой не зря здесь были —
И память это сохранит»,

— звертався Євген Сергійович до своїх товаришів, які впоралися з приборканням вогняного звіра, й бажав всім ліквідаторам миру, добра, здоров’ я, довгого щасливого життя.

Пенсіонери Приморського району вшанували пам’ять Матвєєва Євгена Сергійовича й переглянули програму Євгена Тобака, яку присвячено ліквідатору Чорнобильської аварії.