Пенсіонери Приморського району, які отримують соціально-педагогічну послугу «Університет третього віку», зустрічаються щовівторка в бібліотеці імені М. Грушевського на засіданнях вільного формату жіночого клубу «Відзігорні рідзігюлькі».

Ці зустрічі надають пенсіонерам багато позитивних емоцій. Назва клубу «Відзігорні рідзігюлькі» має суто одеський сенс – ті ще штучки – ці дами бальзаковського віку. Вони вміють бути загадковими й кокетливими, привабливими й яркими – такими, що назавжди запам’ятовуються.

Цього разу заняття вела Ходіс Ольга Василівна, бібліотекар відділу соціокультурної діяльності, яка розповіла про історію виникнення шалика як аксесуару. Після перегляду навчального ролика Ольга Василівна провела майстер-клас з зав’язування шаликів різними засобами й вікторину про відомих людей, які мали шалик за найулюбленіший аксесуар. Переможниці отримали в дар шалики.

Шаликам, як сучасному аксесуару, полюбляємому не тільки жінками, але й багатьма чоловіками, вже більш двох тисяч років. Шалики найшли в похованнях китайських воїнів, до речі, аксесуар був майже на кожному воїні. Тоді їх використовували суто в утилітарній меті, наприклад, для захисту волосся й обличчя від піщаних буревіїв. Шалики були вже розповсюджені в Єгипті и Римської імперії.

Шалик – маленький аксесуар, який дарує багато задоволення, й миттєво змінює образ людини.

Пізніше, в 16-17 століттях, шалики стають визнаним аксесуаром багатіїв, тому залишалися досить коштовними оставались й доступними лише визнаним. Наприклад, король Людовик ХІV, відомий як «король-сонце», буквально засліплював своїми розкішними туалетами, а в своєму гардеробі він мав численну кількість шаликів, виготовлених з дорогих матеріалів, що привезли з Індії. Мода на шалики розповсюджувалася в Європі: так, королева Вікторія й Петро-І використовували шалик для драпірування й створення великого монаршого образу.

Улюбленець публіки, італійський актор Марчело Мастрояні, елегантний стиль якого запам’ятався не тільки завдяки блискучої акторської грі, але й його вмінню пов’язувати й використовувати шалики, що надавало йому особливого шарму.

В сімдесяті шалик стає доступним для використання середньостатистичним прихильником моди, тобто масовим користувачем. В ці роки поширилися великі об’ємні шалики, в тому разі, й в’язані різнокольорові, які були авторськими, в єдиному екземплярі.

Слухачки вчилися пов’язувати одинарний, двійний, квадратний вузли з шарфа. Також їх навчили в’язати вузли «Аскот», «Бандана», «Європейський». З шалика можна зробити намисто й комірець – експериментуй собі й перетворюй базову модель з джинсів й джемперу або платтячка в розкішний наряд для виходу в театр або гості. Шалик – це невеличкий аксесуар, який надає багато задоволення, він здібний змінити миттєво образ. Пенсіонери поділилися  враженнями:

Дразніна Валентина Сергіївна: Клубна зустріч була легкою, веселою й такою, що буде приємно згадувати. Ми передивилися навчальний фільм, потім зав’язували шалика, а ще поділилися як компактно складати вдома шалики – краще з них робити рулон, а потім можна пропустити скрізь резинку для волосся. Зберігати краще в коробці згідно кольору, якості, сезону. Ще й в нас була вікторина, й переможниці отримали у дар два шалика.

Обченко Людмила Іванівна: Шалики сучасній жінці роблять настрій. Полюбляю носити шалики, а також дарувати колежанкам.

Фото надала Надія Біляєва, срібний волонтер ресурсного центру «Прима-центр 60+»

Автор: Марія Фетісова.